Наративні моделі малої прози Лесі Українки

Abstract

У статті осмислюється еволюція викладової манери Лесі Українки: письменниця шукала відповідну до змісту форму художньої оповіді, що є, власне, способом організації та існування тексту, засобом подачі змісту. У прозі помітна поступова зміна викладової манери: від суцільної заангажованості автора на фабульність до абсолютного її зникнення з канви твору, до витворення в читача ілюзії саморозвитку тексту. Такі метаморфози відбувалися і під впливом загальнолітературних тенденцій, і під знаком індивідуальної творчої особистості авторки. The article is understood evolution instruction manners Lesya Ukrainka: writer looking for relevant content to artistic narrative, which is actually a way of existence and the text tool feed content. In prose marked a gradual change of manners instruction from the author’s continuous engagement fabulity to its absolute disappearance of canvas work to its creation in the reader the illusion of self-development text. Such metamorphoses occur as influenced general literatury trends, and under the sign of individual creative personality is contagious.