Особливості нормативного оцінювання якості води водних об’єктів для рекреаційних цілей в Україні

Abstract

Мета даного дослідження полягає у висвітленні сучасних підходів до методів нормативного оцінювання якості води для рекреаційних цілей в Україні. Якість води серед низки чинників, що впливають на рекреаційне використання водного об’єкта (географічне положення, тип берегів, наявність інфраструктури тощо), має найбільшу динаміку. Її значення за певних умов може швидко переважити всі інші. Аналіз публікацій засвідчує, що дослідження українських авторів стосовно оцінювання якості води водних об’єктів для цілей рекреації за методологічними підходами поділяються на два напрями – гігієнічний та еколого-географічний. Слід зауважити, що гігієнічний є нормативним. Еколого-географічні підходи є важливими, але мають допоміжний характер. Нормативними методиками, застосування яких є обов’язковою умовою при розробленні проєктів використання поверхневих водних об’єктів суходолу для рекреаційного водокористування або оцінок якості їхньої води, є ДСП 173-96 «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів». Для морських вод застосовуються «Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення» (2002). Як показали результати обробки даних моніторингу МОЗ України в літній сезон 2021 р., морська вода в районі пляжів мала дещо вищу якість, ніж вода в районі пляжів водних об’єктів суходолу як за мікробіологічними, так і за хімічними показниками.