Фізична реабілітація в системі охорони здоров’я дітей зі статичними порушеннями опорно-рухового апарату

Abstract

Статичні порушення опорно-рухового апарату серед дітей посідають одне з перших місць у соматичній патології. Вони найбільш складні за механізмом виникнення, а також особливо актуальні у фізичній реабілітації. Вроджена схильність, зміни в загальному фізичному статусі й порушення в розподілі фізичного навантаження на опорно-руховий апарат – основні групи факторів, що беруть участь у розвитку статичної недостатності опорно-рухового апарату й статичних деформацій. Дошкільний і шкільний вік є періодом їх формування та прогресування. У літературі наявна велика кількість засобів фізичної реабілітації для корекції таких порушень і методик їх застосування. Фізичні вправи виступають основним засобом у системі профілактики та комплексної консервативної терапії. Проте статистичні дані стосовно росту розповсюдженості й важкості вказують про недостатнє впровадження в практику програм профілактики та реабілітації статичних порушень опорно-рухового апарату серед дітей. Static disorders of the locomotor system occupy one of the first places in the somatic pathology among children. They are the most complex from the point of view of the occurrencemechanism, and especially relevant in physical rehabilitation. Congenital predisposition, changes in general physical status and disturbances in distribution of physical activity on the musculoskeletal system are the main groups of factors involved in the development of static insufficiency of the locomotorapparatus and static deformations. Preschool and school age are the period of their formation and progression. The literature presents a large amount of physical rehabilitation means for correction of such violations and techniques of their application. Physical exercises are the main means in the system of prevention and complex conservative therapy. However, statistics on prevalence and severity indicate that the programs for prevention and rehabilitation of static disorders of the locomotory system among children are not sufficiently implemented.