Загальні теоретичні та клінічні аспекти дисплазії кульшових суглобів у дітей: погляд на реабілітацію

Abstract

Вроджена дисплазія кульшових суглобів досить часто виявляється в перші місяці життя дитини та діагностується за основними клінічними й рентгенологічними ознаками. Проблему сучасної діагностики та раннього лікування дисплазії кульшових суглобів розкриває достатня кількість робіт. Однак чисельність ускладнень й остаточних деформацій після лікування цієї патології до сих пір залишається досить високою. Мета дослідження – визначити клінічні аспекти розвитку функціональних порушень кульшових суглобів, що сформувались унаслідок дисплазії в дітей, та проаналізувати особливості застосування засобів реабілітації при вищезазначеній патології. Результати дослідження. Для лікування дисплазії кульшових суглобів уже в перші тижні після народження використовують різні методи, починаючи з широкого сповивання. Із місячного віку використовують ортопедичні засоби: подушку Фрейка, стремінці Павлика. За дисплазії з високим ступенем нестабільності в суглобі для забезпечення центрування голівки стегнової кістки в западині лікарі застосовують жорстку фіксацію кульшових суглобів гіпсовою іммобілізацією в положеннях Лоренц, Шептуна, починаючи з 4-місячного віку. Однак жорстка іммобілізація несприятливо впливає на функціонування нейром’язового апарату та порушує трофіку в зафіксованому сегменті. За алгоритмом лікування дітям із ДКС потрібне використання допоміжної терапії у вигляді фізичної реабілітації. Так, серед засобів, що спря-мовані на покращення кровообігу та стимуляцію репаративних процесів у кістково-хрящових і м’якотканинних компонентах суглобів, досить широко застосовують озокеритові або парафінові аплікації, електрофорез із судиннорозширювальними засобами на ділянку проєкції поперекового потовщення спинного мозку; коригувальний масаж м’язів спини, сідничних м’язів, нижніх кінцівок, лікувальну гімнастику. Висновки. Оскільки за дис-плазії в новонародженого оперативне втручання потрібне лише в крайніх випадках, то актуальними актив-ними методами в боротьбі з цією патологією залишаються специфічні ортопедичні пристрої, фізіотерапія, масаж і кінезотерапія