Особливості мотиваційної сфери працівників державної служби, схильних до синдрому професійного вигорання

Abstract

Магістерська робота присвячена проблемі особливостей прояву мотивації працівниками державної служби відповідно до рівня сформованості у них синдрому професійного вигорання. У праці проаналізовано широкий спектр наукових концепцій щодо сутності вказаних понять. Професійне вигорання визначено як глибоку трансформацію особистості, що є наслідком переживання хронічного стресу у процесі трудової діяльності та деструктивно впливає на емоційний стан працівника, його стосунки з соціальним оточенням і самосприйняття у професійній сфері. Встановлено особливості змістового навантаження конструкту професійного вигорання та специфіку його прояву на афективному, мотиваційному та міжособистісному рівнях відповідно до міри його вираження у респондентів. Визначено відмінності у мотиваційних профілях працівників із різним рівнем розвитку досліджуваного синдрому. Зокрема, державні службовці, схильні до вигорання, демонструють яскраво виражену спрямованість на такі зовнішні мотиви, як висока заробітна плата, комфортні умови праці та структурованість роботи. Натомість співробітники, яким воно не властиве, демонструють вищий рівень мотивації до креативності та соціальних контактів, що сприяє їхній активній соціальній взаємодії та творчій діяльності. Виявлено наявність взаємозв’язку між професійним вигоранням особистості та низкою ціннісних орієнтацій у кар’єрі. Зокрема, вираженим є обернений взаємозв’язок діагностованого параметру із професійною компетентністю та пряма кореляція з орієнтаціями автономії, стабільності роботи та інтеграції стилів життя. Встановлено, що у вибірці працівників із яскраво вираженим синдромом професійного вигорання, на відміну від осіб з низьким рівнем його сформованості, найчастіше фіксується безособова каузальна орієнтація.