М’яка й тверда сила Туреччини у просуванні зовнішньополітичних пріоритетів

Abstract

У роботі аналізується ефективність використання інструментів м’якої та твердої сили Туреччини у реалізації своїх зовнішньополітичних пріоритетів. Окремого дослідження зазнає еволюція концепцій твердої і м’якої сили, їхня трансформація та значення у сучасних міжнародних відносинах. В роботі розглянуто різноманітні аспекти застосування Туреччиною м’якої сили. Зокрема, акцент зроблена на таких інструментах, як культурна дипломатія, публічна дипломатія та економічне співробітництво. Водночас висвітлено інструменти твердої сили. Серед них є військовий потенціал, економічні санкції та дипломатичний тиск. Це дозволяє Туреччині досягати своїх стратегічних цілей у глобальній та регіональній політиці. Особлива увага приділяється впливу Туреччини в таких регіонах, як Європа, Балкани, Центральна Азія, а також в контексті сирійського конфлікту. Результати дослідження демонструють, що Туреччина пройшла великий шлях в комбінуванні м’якої і твердої сили для реалізації національних інтересів, формування свого іміджу на міжнародній арені та ефективної адаптації до глобальних викликів. Практичне значення роботи полягає у можливості використання досвіду Туреччини для розробки стратегій зовнішньої політики України, особливо в умовах гібридної агресії. Дослідження надає цінний внесок у розуміння сучасних інструментів міжнародної політики та їх потенційного застосування іншими державами.