Характеристика хімічного складу води озерних екосистем ШНПП: озер Люцимир та Чорне Велике

Abstract

Антропогенне забруднення озер поширюється на все більше число водойм України. На цьому фоні особливий інтерес до дослідження саме тих із них, які перебувають поза сферою прямого господарського використання, тобто розміщені на території заповідників, національних парків тощо. Тому, тема дослідження хімічного складу води озер Люцимер та Чорне Велике, що обрана для кваліфікаційної бакалаврської роботи, є актуальною. За період спостережень 1998-2020 рр. гідроекосистеми Шацького поозер’я характеризувалися уповільненням водообміну та слабкою проточністю, що призвело до накопичення у водній товщі значної кількості органічної речовини й, відповідно, зумовило підвищення рівня їх трофності. Порівняльний аналіз ретроспективних та сучасних даних показав, що за період з 1998 по 2020 рр. загальна мінералізація гідроекосистем Шацького поозер’я змінювалася в широких межах – від 126, 7 до 478,0 мг/дм3. Максимальні значення відзначено саме в озерах із високим ступенем проточності та відносно високим рівнем трофності – Чорне Велике та Люцимер. Посилення антропогенного навантаження призвело до зростання мінералізації води, в середньому, в 1,2-1,4 рази Порівняння сучасного вмісту біогенних речовин та матеріалів спостережень за ретроспективні роки дає змогу нам стверджувати, що за останні двадцять років сталося їхнє істотне накопичення у воді досліджених озер: Чорне Велике та Люцимир. Зокрема, концентрація у досліджуваних гідроекосистемах Шацького поозер’я підвищилися від майже нульових значень до 0,068 мг/дм3.