Асертивність як показник психічного здоров’я у майбутніх клінічних психологів

Abstract

Робота представлена двома розділами: теоретичним та емпіричним. Перша частина магістерського дослідження висвітлює теоретичний аналіз феномену асертивності в історичному та сучасному аспекті висвітлення цієї проблеми. Було розглянуто головні погляди щодо трактування поняття асертивності в зарубіжних та вітчизняних учених. Було визначено, що асертивність є навичкою ефективного міжособистісного спілкування, що базується на здатності виражати свої думки, потреби та відчуття чітко та відповідально, не порушуючи прав інших людей. Вона є важливим аспектом розвитку професійної ефективності та продуктивності у майбутніх клінічних психологів. Асертивність є важливою особистісною якістю, що сприяє самореалізації, професійному благополуччю, побудові гармонійних взаємин із клієнтами, що забезпечує професійну безпеку та дозволяє ефективно співпрацювати в медичній команді. У другій частині магістерського дослідження було описано комплекс психодіагностичних методик та процедуру вивчення особливостей сформованості складових асертивності в майбутніх клінічних психологів. Проведений експеримент по формуванню асертивної поведінки у здобувачів освіти виявив статистично значущі відмінності в рівнях її розвитку між експериментальною та контрольною групами. Отримані дані свідчать про ефективність розробленої програми соціально-психологічного впливу, що спрямований на формування компонентів асертивності як показника психічного здоров’я особистості.