Невербальний аспект комунікативної поведінки ініціатора примирення

Abstract

Стаття присвячена дослідженню невербальних засобів, до використання яких вдається мовець, що ініціює відновлення гармонійної інтеракції в комунікативній ситуації «примирення». Установлено, що невербальні компоненти в аналізованій ситуації є комунікативно значущими елементами, які разом із вербальними компонентами слугують створенню, передаванню та сприйняттю повідомлень, а також маніфестації актуального емоційного стану мовця. Виокремлено та проаналізовано характерні невербальні компоненти комунікативної поведінки ініціатора примирення. З’ясовано, що до них належать екстралінгвальні невербальні компоненти комунікації на позначення таких психофізіологічних реакцій людини, як «плач» та «зміна кольору обличчя», просодичні невербальні компоненти (манера мовлення та гучність, з якою вимовляється певне повідомлення), кінесичні невербальні компоненти (жести, усмішка, погляд), такесичні невербальні компоненти (обійми, поцілунки) і проксемічні невербальні компоненти (зміна дистанції між учасниками комунікації (її скорочення) та зміна положення тіла). Якщо вербальний та невербальний складники суперечать один одному, реципієнт схильний інтерпретувати істинне значення висловлення, опираючись саме на невербальний компонент. Комунікативній поведінці ініціатора примирення притаманне об’єднання НВК у дво- та трикомпонентні кластери, завдяки чому посилюється персуазивний вплив невербального складника.