Граматико-стилістичні особливості ідіодискурсу С. Фіцджеральда

Abstract

У статті представлені базові засоби граматико-стилістичного аранжування худoжньoгo простору в ідіодискурсі С. Фіцджеральда з фoкусoм увaги нa їхній ролі в передачі ідейно-художнього змісту та у створенні естетичного ефекту. Встановлено, що визначальними рисами творчого доробку С. Фіцджеральда є глибокий психологізм і джазовість, які слугують основою для побудови художнього простору його ідіодискурсу, який вирізняють прості речення, ускладнені другопредикативними конструкціями, зокрема дієприкметниковими, абсолютними зворотами, і фрагментованими конструкціями, та складнопідрядні речення з підрядними каузальними, місця та часу. The article provides basic means of grammatical stylistic arrangement of S. Fitzgerald’s idiodiscourse, paying special attention to their role in coveying the author’s main ideas and creating the aesthetic effect. It was ascertained that peculiarity of the author’s sentence structure is obtained due to the use of simple, which include participial and absolute constructions, and complex sentences, mainly with time and place clauses. It was established that the key features of S. Fitzgerald’s idiodiscourse are deep psychological analysis and jazz, which serve as a basis for constructing artistic space of S. Fitzgerald’s idiodiscourse. The writes employs various grammatical stylistic means but the basic are parceling, application, aposiopesis and repetition, due to which accentuated transmission of information, realization of structural and content unity, creation of rhythm and representation of the author’s dual view are possible.