Діалог із Біблією в ранній ліриці Лесі Українки

Abstract

Стаття має на меті проаналізувати та інтерпретувати глибинні значення тих ідей у ранній ліриці Лесі Українки, які виникли в результаті діалогу авторки з текстом Святого Письма. Зазначається, що перші поетичні збірки «На крилах пісень» та «Думи і мрії» вже містять низку біблійних цитат, алюзій та ремінісценцій. Письменниця переосмислює старозавітну легенду про Самсона; зосереджується на біблійних мотивах гріха і жертви. Нових відтінків сенсу у її поезії набувають образи-символи терену і тернового вінця, ангелів та інших духовних сутностей, джерелом яких також є Біблія. Поетесу цікавить суть взаємозв'язку світла і темряви, форми і хаосу, любові і ненависті. Зауважено, що антитетичність низки мотивів ранньої лірики Лесі Українки дає підставу вести мову про дуалістичну природу світосприйняття авторки. Разом з тим, детальний аналіз поеми «Грішниця» дозволяє зробити припущення про здатність ліричної героїні твору, позиція якої близька письменниці, до «раціональної» віри в низку соціальних ідей, провідними серед яких постають ідеї свободи й любові. Ця стаття також є спробою дослідити джерела мотиву жертви у ранній ліриці Лесі Українки та пов’язаного з ним мотиву любові й ненависті. Аналіз особливостей інтерпретації явища жертвоприношення у науковій та релігійній парадигмах доводить, що інтерес поетеси до теми жертвоприношення має психологічну основу, і, водночас, пов’язаний із першоджерелом – Біблією. Зазначається, що основним способом діалогу з Книгою книг у ранній ліриці Лесі Українки є трансформація сюжетів та образів, джерелом яких є Біблія, а також включення у власні твори біблійних цитат, алюзій, ремінісценцій. На нашу думку, зазначені відсилання письменниці до тексту Святого Письма, постають способом переосмислення низки важливих філософських, етичних та емоційно-психологічних проблем.