Основні напрями професійного розвитку вчителя фізичної культури крізь призму освітніх інновацій

Abstract

Нині підвищилася значимість для людини й суспільства продовження освіти протягом життя, адже сучасна система освіти потребує нової генерації педагогів, які є конкурентоспроможними та мобільними. Актуальним є визначення шляхів підвищення професійного рівня вчителя фізичної культури й умов його ефективної діяльності крізь призму сучасних освітніх інновацій. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати основні напрями професійного розвитку вчителів фізичної культури відповідно до запитів сучасних освітніх реформ. Методи дослідження – загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення й систематизація педагогічної, психологічної, науково-методичної літератури та нормативних документів). Ідеї необхідності забезпечення однакового доступу до якісної освіти всім тим, хто прагне навчатися протягом життя та має для цього необхідні засоби, закладено в концепцію неперервної освіти людини. Беззаперечним є питання професійного розвитку вчителя, формування його професійної успішності. Відповідно, учитель фізичної культури як фахівець у сфері здоров’я повинен мати почуття відповідальності й здатність критично мислити та розвʼязувати проблеми; займати активну життєву позицію; займатися самоосвітою; бути спроможним до гнучкого ведення педагогічного процесу. Створення в післядипломній педагогічній освіті умов для актуалізації у вчителів фізичної культури потреби в неперервному професійному розвиткові, фаховій самореалізації та забезпеченні організаційно-методичного супроводу їхнього саморуху за індивідуальною освітньою траєкторією є одним із найважливіших і найактуальніших завдань освіти дорослих. Визначено основні напрями інтенсифікації процесу професійного розвитку вчителів фізичної культури, серед яких – економічна ефективність; паралельність; дуальність; координованість й індивідуалізація; доступність, соціальна рівність, гнучкість та асинхронність; інтернаціональність; відкритість освітнього змісту навчання; застосування спеціалізованих технологій і засобів навчання; підвищення вимог до самоорганізації, умотивованості здобувачів освітніх послуг, формування й розвиток самоосвітньої компетентності та інклюзивність.