Специфіка впливу емпатії на особистісну психогенезу в підлітково-юнацькому віці

Abstract

У магістерській роботі здійснено теоретико-методологічний аналіз особливостей феномену емпатії у вітчизняних наукових дослідженнях та проаналізовано специфіку емпатії у зарубіжній науковій парадигмі. Традиційно емпатію трактують як багатогранний і цілісний феномен, що пов'язує різнопланові пласти людської психіки на свідомому і підсвідому рівнях, а основною метою є своєрідне проникнення у глибини внутрішнього світу іншої особистості. Це співчуття і співпереживання, це «переймання» проблемами іншої людини з метою співчуття і допомоги, з бажанням розділити горе чи проблему. Проведений аналіз емпіричних результатів дав підстави констатувати, що в учнів відмінних вікових груп рівень самоусвідомлення, зокрема на рівні самооцінки (констатовано за результатами проведення «Методики діагностики самооцінки») суттєво майже не відрізняється. Нами встановлено, що адекватна самооцінка притаманна 26,7% досліджуваних, низький рівень самооцінки притаманний 30,8% і висока самооцінка характерна для 42,5%. Завдяки виокремленим емпіричним способом показникам вдалося встановити рівень представленості таких базових особистісних параметрів як стиль спілкування і сформованість системи ціннісних орієнтацій. Досліджувані семикласники проявили істотно вищу схильність до переважання над іншими, тому й рівень домінування у них значно більший, ніж у десятикласників. Варто зазначити, що у них істотно більший рівень сформованості власних ціннісних орієнтацій. натомість десятикласники продемонстрували значно вищий рівень прояву вираженої міжособистісної дружелюбності. Імовірні відмінності за статевим диференціалом проявилися як статистичні достовірні тільки за таким емпіричним показником, як «ціннісні орієнтації», а також «домінування» (р<0,01). Теоретичне значення роботи полягає в деталізації, поглибленні й розширенні науково-психологічних уявлень про психологію емпатії особистості.