Морфофункціональна характеристика ліквору

Abstract

Згідно з «класичною» гіпотезою, спинномозкова рідина (ліквор) секретується порціями в системі внутрішньомозкових шлуночків і рухається до місць її абсорбції та циркуляції (пахіонові грануляції, периневральні простори черепних нервів і периваскулярні простори). Численні експерименти та результати досліджень з нейровізуалізацією вказують на поліфункціональність ліквору. Система ліквору відіграє базову роль у діяльності ЦНС, оскільки забезпечує нормальний нейроонтогенез, регуляцію її трофіки, циркадні ритми, антиоксидантний та механічний захист, зменшує ефективну вагу мозку, забезпечує гомеостаз і взаємозвязок зв’язок між ЦНС і периферичною нервовою, судинною та імунною системами (єдина нейро-імуно-гуморальна регуляція). Спинномозкова рідина забезпечує механічний опір, амортизацію та нормальний розвиток центральної нервової системи, транспорт поживних речовин та видалення побічних продуктів метаболізму. Патологія ліквору найчастіше асоціюється з гідроцефалією, внутрішньочерепною гіпертензією, синдромом псевдопухлини головного мозку; порушення його гомеостазу може сприяти накопиченню метаболітів при старінні та нейродегенеративних захворюваннях. Люмбальна пункція субарахноідального простору є важливою лікувально-діагностичною процедурою у практичній дяльності невропатологів. Відсутність видової та індивідуальної антигенної специфічності відкриває широкі перспективи ксеногенної лікворотерапії.