Психологічні особливості емоційної стійкості особистості в умовах воєнного стану

Abstract

Метою нашого дослідження є теоретичне та емпіричне обґрунтування, а також інтерпретація отриманих результатів психологічних особливостей емоційної стійкості в кризових умовах, а саме воєнного стану. Розглянуто теоретико-методологічні основи дослідження щодо емоційної стійкості в умовах воєнного стану, структуру емоційної стійкості та впливу воєнного стану та психологічне благополуччя особистості. Підібрано психодіагностичні методики та досліджено особливості емоційної стійкості, ситуативної та особистісної тривожності, самооцінки, копінг-поведінки в стресових умовах, індивідуальні характеристики (риси та стани) особистості. Результати даного дослідження було проаналізовано та описано. Розроблено програму психологічного тренінгу «Формування емоційної стійкості особистості в умовах воєнного стану». Метою даного тренінгу є формування емоційної стійкості особистості, розвиток навичок конструктивної саморегуляції та подолання стресу в умовах воєнного стану. Поставлені перед нами завдання: підвищити обізнаність учасників щодо природи емоційної стійкості та її значення; навчити розпізнавати власні емоційні реакції та типові способи подолання стресу; розвинути навички ефективної саморегуляції: дихальні техніки, тілесно-орієнтовані та когнітивні методи; сприяти розвитку самоусвідомлення, рефлексії та позитивного мислення; підвищити рівень соціальної підтримки в групі, розвинути довіру та взаємоповагу; зменшити прояви тривожності, внутрішньої напруги, покращити емоційний стан учасників. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання їх як основи для розроблення психокорекційних та профілактичних програм, спрямованих на розвиток емоційної стійкості особистості. Розуміння особливостей прояву емоційної стійкості в умовах воєнного стану, а також її взаємозв’язків із ситуативною та особистісною тривожністю, самооцінкою, копінг-стратегіями поведінки у стресових ситуаціях і характерологічними особливостями особистості, створює підґрунтя для ефективної роботи практичних психологів. Це дозволяє формувати цілеспрямовані інтервенційні заходи, серед яких – тренінгові програми, консультативні сесії, групова психотерапія та інші форми психологічної підтримки, орієнтовані на підвищення адаптаційного потенціалу особистості в кризових умовах.