Бела Барток в світлі теорії універсальної творчої особистості

Abstract

Бела Барток – видатна особистість в музичній культурі ХХ століття. Його творчі ідеї багато в чому виявилися пророчими і поряд з ідеями Ігоря Стравінського торували шляхи розвитку модерної музики його часу. Мета роботи – продемонструвати, що постать Бели Бартока є яскравим зразком універсальної творчої особистості Нового Часу та довести належність цієї собистості до типу класичний універсал. Методологія – побудована на застосуванні діяльнісно-структурного методу універсальної творчої особистості (О. Коменда). Наукова новизна полягає в осмисленні універсальної творчої особистості Бели Бартока як яскравого представника типу класичний універсал та її вписуванні у контекст формування та розвитку феномену універсальної творчої особистості в музичній культурі Нового Часу. Висновки. Структуру універсальної творчої особистості Б. Бартока як класичного універсала визначають: 1) чотири провідні види творчої діяльності: композиція, піанізм, етномузикознавство, педагогіка; 2) суперечливість мотиваційних процесів; 3) критична оцінка сучасниками всіх видів його діяльності; 4) розгалуження всіх видів діяльності, за винятком педагогіки; 5) сутнісні діяльнісно-міжвидові взаємодії, що підкреслюють яскраву вираженість типу класичний універсал. Порівняння структури універсальної творчої особистості Бели Бартока зі структурами інших класичних універсалів виявляє її близьку спорідненість зі структурою Сергія Танєєва і її відмінність від структур Гектора Берліоза і Ріхарда Вагнера, що є важливим аргументом на користь подібності та / або відмінності закономірностей формування універсальної творчої особистості в умовах молодих угорської і російської музичних культур та в умовах старих французької і німецької музичних культур.