Жінка в давньоримському освітньому просторі на зламі епох (І ст. до н.е.–І ст. н.е.)

Abstract

Стаття розглядає еволюцію соціального статусу жінки-римлянки, особливості освіти і доступність жінки до освіти через призму соціальних трансформацій періоду кінця Римської республіки та початку принципату. На основі писемних джерел та історичних досліджень схарактеризовано зміни у становищі римлянки у перехідну добу від Республіки до Імперії. Відзначено залежне становище римлянки та відсутність політичних прав, що впливало на освітню мотивацію жінки. Зауважено, що рівень початкової освіти та практичні навички ведення господарства римлянка отримувала в родині або початковій (тривіальній) школі, де навчалися рахунку, писання та читання. Означено трансформації в соціальному та політичному становищі римлянки доби принципату, які стосувалися переважно вищих прошарків суспільства. Великі завоювання створили основу для накопичення матеріальних та фінансових ресурсів, зокрема і для освіти, відпочинку, створення бібліотек тощо. Доба ранньої Імперії позначена певною емансипацією жінки-римлянки, разом з тим Август, намагаючись повернути традиції, запропонував низку обмежувальних законів для жінок. У зв’язку з чим прослідковано присутність жінки у освітньому просторі доби принципату. Наголошена політична та освітня активність римлянок у епоху раннього принципату, причинами активності жінок стала необхідність підтримання статусу родини та чоловіка, відтак власного статусу і фінансового становища. Проте навчання у публічних школах граматиків та риторів для жінок не передбачалося. Представниці плебсу могли навчатися та набувати окрім початкових знань професійних навичок в домашньому господарстві. На прикладах доведено, що жінки здобували високу домашню освіту, були включеними у політичні процеси та могли втручатися у державні справи через чоловіка або батька завдяки приналежності до родини імператора або його наближених.