Риси гармонічного стилю кантати М. Скорика “Весна”

Abstract

Спираючись на методику дослідження гармонічного стилю І.Коханик, автори детально розглядають специфіку гармонічних структур кантати М. Скорика “Весна” (акорди з додатковими тонами, нестійкі каденційні акорди, органні пункти, лейтакорди), особливості діахронного співвіднесення цих структур (окрім класичної функціональності, зв’язки типу “стійкість – нестійкість”), а також дію гармонічного фактора твору в проекції на композиційну площину (роль терцієвого мислення). Приходячи до висновку про стилетворчу і стилерепрезентантивну функцію гармонічної мови “Весни”, вони стверджують, що в кантаті М. Скорика спостерігається властиве українській музиці 1960-х років в цілому розширення і оновлення національного музично-інтонаційного словника.