Позакультові практики як спосіб реалізації особистості

Abstract

Актуалізація церквою позакультових практик указує на важливу роль у їх здійсненні не лише священиками, а й прихожанами. За результатами глибинних напівструктурованих інтерв’ю з молодими прихожанами християнських церков, проведених нами самостійно, виявлено позитивне ставлення та зацікавленість молоді в позакультових практиках, що пояснюється їх постійною участю в таких заходах. Молоддю відзначено, що позакультові практики є соціально спрямованими та надконфесійними й участь у них молодих прихожан зумовлюється різними мотивами – від особистого прагнення до ініціативи Церкви та релігійної громади. Попри те, що позакультові практики, як зазначили респонденти, у кожній церкві чітко втілені в конкретні напрями (робота з людьми похилого віку, хворими, організація дозвілля тощо). Їх, як правило, декілька, і молодим людям є можливість обрати той напрям роботи, який відповідає їхнім відчуттям та сприйняттю. Отже, позакультові практики постають не лише засобом для задоволення особистих потреб, але й сприяють формуванню особистості, ствердженню християнських і громадянських цінностей. The author conducted a series of in-depth semi-structured interviews with young parishioners of Christian churches in 2013 in Lutsk. She elucidated a positive attitude and interest of young people in out-cultic practices. According to the survey, the parishioners marked a social and out-confessional character of out-cultic practices. In every church there are specific areas of such practices, for example, the work with older people, the sick, leisure activities, etc., but young people can choose the priority. From the general motives of the participation in out-cultic practices were personal desires and initiative of churches and religious community. So, the out-cultic practices contribute to forming of a personality and they contribute to the approval of Christian and civil values.