Стійкість ландшафтів м. Луцька до антропогенної трансформації та потенціал їх самоочистки

Abstract

Ландшафти району дослідження відрізняються невисокою стійкістю і надзвичайною чутливістю, що зумовлені динамічністю найважливіших компонентів ландшафтотворення – загальним переважанням рівнинно-западинного рельєфу, сформованого на строкатій палеоген-четвертинній (переважно піщаній і лесовій) основі при неглибокому заляганні тріщинуватих товщ крейди; надмірним зволоженням та підвищеним значенням біогенних факторів. При ландшафтній диференціації зростає роль літогенної основи (лесоподібні товщі на більш стійкому вапняковому та пісковиковому неогеновому фундаменті, значні перепади висот). Саме це зумовило специфіку основних геодинамічних процесів – ерозійну діяльність. Ці природні передумови вступали в протиріччя з господарською діяльністю суспільства. Отже, вже саме специфіка природи району завжди була збуджуючим фактором екологічної напруги.