Теперішній час французької мови як лінгвістичний знак

Abstract

У статті проаналізовано форму теперішнього часу індикатива як лінгвістичного знака, визначено його структуру, встановлено значення цієї форми в системі мови та схарактеризовано його потенційні функції в мовленні. Аналіз лінгвальних характеристик мовного знака здійснено з урахуванням базових положень теорії Г. Гійома та Ф. де Соссюра в дихотомії мова / мовлення. Особливу увагу зосереджено на синкретизмі презенса індикатива і на його системоутворювальному принципі, тобто значущості, яку пояснено через загальні принципи організації мовної системи. In this article the form of present indicative as a language sign is under study; its structure is established; and its potential functions in speech are analyzed. The analysis of the linguistic characteristics of the language sign is done considering G.Guillaume and F.de Saussure’s theoretical aspects in dichotomy language/speech. The attention is paid to the syncretism of present indicative and its system forming principal significance. The significance of present indicative is explained through the general principals of the linguistic system organization.