Національна ментальність як чинник розвитку граматичної системи мови (на прикладі дієслівної категорії стану)

Abstract

У статті проаналізовано особливості функціонування дієслівної категорії стану української мови з погляду виявлення в ній української національної ментальності. Засвідчену носіями мови неприродність таких конструкцій, де діяча-людину виражено формою орудного відмінку – відмінку знаряддя дії – пояснено здавна розвиненими відчуттями самодостатності, незалежності та власної відповідальності за життя – ментальними рисами, через наявність яких у світогляді українців невиправдане прирівнювання вільної людини до неживого предмета вважали образою людської особистості. Проаналізовано українські переклади пасивних конструкцій, поширених у західноєвропейських мовах, і вияв-лено у реченнях з трьома типами пасивних конструкцій залежно від семантики суб’єкта-діяча послідовне відтворення пасивного стану за допомогою активних конструкцій, що свідчить про нетиповість для української мови грамеми пасивного стану.The article analyzes the peculiarities of functioning of the verbal category of voice in the Ukrainian language from the perspective of identifying Ukrainian national mentality in it. It is proved by native speakers that the structures where a person-doer is expressed by the instrumental case are unnatural for Ukrainians and it is explained by the well-developed sense of self-sufficiency, independence and respon-sibility for their own lives − these are mental traits, due to which it is considered an offence to the human person to unjustifiably even a free person and an inanimate object in the Ukrainian world view. The authors analyzed Ukrainian translations of passive constructions, widespread in the Western languages and found consistent reproduction of passive voice by means of active structures in the sentences with three types of passive constructions depending on the semantics of the subject-figure, this fact proving that passive voice grammeme is not typical for the Ukrainian language.