Симулятивна природа телевізійного простору

Abstract

Сьогодні телебачення – це простір, в якому панує логіка ілюзії, мрії, легенди тощо. У цьому просторі людину постійно оточують образи, які «шантажують» її своєю успішністю, привабливістю, видовищністю та відсилають до ілюзії, а не до самої дійсності. Нині телевізійне зображення не стільки відображає подію, скільки відсилає до того, що не існує. Така «подвійність» у відтворенні реальності телевізійними засобами – орієнтація на природну документальність і водночас на підкреслену штучність – зумовлюють основний характер розвитку сучасного телевізійного простору. Телебачення, яке за своєю природою має бути об’єк¬тивним засобом відображення дійсності, перетворюється на інструмент створення штучної реаль¬ності, в якій знаки втрачають референтний зв’язок із дійсністю. The article deals with the simulative nature of modern television space. The ontological status of a television image and its simulation origins have been analyzed. The technical improvements that transform a television into an artificial reality (a cut, an imitation of shooting conditions, an enabling the private status of universal events etc.) have been investigated. The «simulative hyper reality» of TV screen and convincing effects of its «simulacrum» have been analyzed. The implosion of meaning and its impact on the structure of individual identity in the context of the television’s simulative nature have been investigated.