Мистецтво фламенко

Abstract

Мистецтво фламенко — оригінальне явище, засноване на синтезі співу, інструментальної гри та танцю. Батьківщиною фламенко вважають Андалузію. Проте корені цього мистецтва — набагато складніші. Протягом багатовікового історичного розвитку мистецтво фламенко пройшло значну еволюцію, проте і до сьогодні базовими його властивостями залишаються темпераментність, трагізм, унікальна виконавська імпровізаційна культура. Поширене на різних континентах, в Україні фламенко досі все ще залишається мало відомою практикою. Мета дослідження — проаналізувати та докладно описати мистецтво фламенко як мультикультурний феномен та імпровізацію як інституційну рису мистецтва фламенко. Завдання: висвітлити стан дослідження мистецтва фламенко; охарактеризувати історичний розвиток мистецтва фламенко, його особливості в аспекті проблеми ідентичності; описати роль і значення імпровізації в мистецтві фламенко на композиційному та інтерпретаційному рівнях; окреслити його основні образи і теми. Елементи наукової новизни одержаних результатів: визначено наявність двох теорій походження фламенко — андалузійську та гітаністську; описано історію розвитку фламенко; охарактеризовано фламенко в аспекті арабської, циганської, єврейської та іспанської ідентичностей; висвітлено естетичні, етичні, соціальні, демографічні особливості мистецтва фламенко; розкрито значення імпровізації як інституційної риси фламенко на основі таких базових для фламенко властивостей як палос, аіре, компас тощо; окреслено особливості виконавсько-інтерпретаційного мистецтва фламенко в аспекті творчої діяльності кожного з його ключових учасників — кантаора, токаора, байлаора; зазначено основні семантичні поля поезії фламенко та особливості контакту виконавця фламенко з авдиторією.