Методологічні засади використання методів дистанційного зондування Землі для дослідження зеленої та блакитної інфраструктури міст

Abstract

Зелена та блакитна інфраструктура міст – це просторово взаємопов’язані природні та напівприродні елементи міського середовища, що включають парки, ліси, вулиці, насадження, водойми, річки, болота тощо. Для вивчення зеленої та блакитної інфраструктури міст необхідний просторово-часовий аналіз [1]. У зв’язку із цим актуальність методів дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) для моніторингу ще більш зростає. Ці методи забезпечують оперативне отримання даних про стан, структуру та динаміку зелених насаджень, водних об’єктів, рівень фрагментації екосистем, виявлення деградованих ділянок та ефективність міського екологічного планування.