Аналіз батьківсько-дитячих взаємин підлітків із самопошкоджуючою поведінкою

Abstract

Робота присвячена дослідженню несуїцидальної самопошкоджуючої поведінки як дезадаптивного засобу емоційного подолання, клінічна та соціальна значущість якого стрімко зростає у молодіжній популяції. У вступі описано актуальність теми дослідження «Аналіз батьківсько-дитячих взаємин підлітків із самопошкоджуючою поведінкою». У першому розділі розглянуто поняття самопошкодження та його причини. Зосереджено увагу на видах самопошкоджуючої поведінки, поширеності серед підлітків та її наслідках для психічного здоров’я. Також розглянуто характеристику підліткового віку, вплив кризи та стосунків із батьками на самопошкоджуючі дії підлітків. У другому розділі описані методики емпіричного дослідження підлітків, схильних до самопошкоджуючих дій. Відзначено, що самопошкодження – це складний психологічний механізм, до якого часто вдаються як до методу подолання емоційного болю. У третьому розділі розроблено корекційну програму з двома заняттями для підлітків (формування цінності життя) та одного для їх батьків (для кращого розуміння своєї дитини). Програма включає усвідомлення важливості життя, розвиток умінь контролювати власні емоції, опанування ефективних способів долання складних ситуацій, а також спрямованість на посилення щирості та взаємної підтримки в родині. В результаті проведеного дослідження було визначено, що самопошкоджуюча поведінка не корелює з взаєминами із батьками.