Психологічні особливості міжособистісної взаємодії в сім’ї з проблемною дитиною

Abstract

У статті схарактеризовано основні підходи до особливостей міжособистісної взаємодії в сім’ї, яка має проблемну дитину. Виявлено особливості шлюбних стосунків, батьківського ставлення, взаємодію сиблінгів у таких сім’ях. Досліджено, що в більшості сімей спостерігається низка особливостей міжособистісної взаємодії, а саме: потреба об’єднати сім’ю, труднощі в контактах із сім’єю, тривога, незахищеність, холодність взаємин, тривожність, невпевненість, негативний емоційний зв’язок у сім’ї, роз’єднаність, поверхневі емоційні контакти членів сім’ї із зовнішнім світом, неспокій щодо сімейної ситуації, інтровертованість, психологічна слабкість членів сім’ї. У процесі батьківсько-дитячих взаємин переважають негармонійні типи міжособистісної взаємодії, які розділилися на три групи: 1) батьки поводять себе занадто авторитарно щодо дитини, вимагаючи від неї безумовної слухняності, установлюючи їй суворі дисциплінарні рамки, нав’язують дитині свою волю, не враховують її власних поглядів, пред’являють до дитини надмірні вимоги, які вона, унаслідок своїх індивідуальних особливостей, не спроможна виконати; 2) батьки характеризуються надмірною увагою до дитини, абсолютним потуранням усім потребам та бажанням, ніби зливаються з дитиною в єдине ціле, вона для них стає центром, до дитини застосовується мінімум вимог, обов’язків і заборон та максимум прав; 3) для батьків характерне певне неприйняття дитини, відстороненість та холодність у відносинах, дистанція з дитиною, надмірні вимоги до дитини виконувати обов’язки. Аналізуючи міжособистісну взаємодію на рівні сиблінгів, видно, що для більшості сімей характерна конкуренція сиблінгів, це проявляється в егоїстичному суперництві братів та сестер, конфліктності їх відносин, ревнощах, прихованій чи навіть відкритій ворожості по відношенню один до одного в боротьбі за увагу та любов батьків.