Юрій Шевельов про свій вибір українства та про ставлення до «чужих» у спогадах «Я – мене – мені... (і довкруги)»

Abstract

Міркування видатного вченого-славіста Юрія Шевельова про його парадоксальний досвід етноідентифікації на тлі цієї проблеми як загальнолюдської і засадничої набувають неабиякої ваги. Вони сприймаються читачем його спогадів як повчальний і показовий приклад вирішення проблеми екзистенційного вибору, шляхів самореалізації та досягнення свободи. Шлях Юрія Шевельова від України до Америки був утечею від війни та фізичного знищення, котре загрожувало не лише йому, а й значній частині його народу. Осмислюючи цей шлях як порятунок, він тверезо й досить толерантно показав середовище української та чужоземної інтелігенції, з яким близько був знайомий у довоєнному й окупованому Харкові та Львові, у німецьких таборах Ді-Пі для українських втікачів, у наукових осередках Західної Європи, а згодом у США. Одвертість і щирість, а також масштабність пережитого й зображеного, глибина й самокритичність осмислення власного досвіду роблять книгу особливо цінною в українській культурі ХХ століття.