Интертекстуальная парадигма пьесы Вен. Ерофеева «Вальпургиева ночь, или Шаги Командора»

Abstract

У статті досліджено аксіологічний концепт єрофеєвської інтертекстуальності як найважливіший структуротворчий компонент драми «Вальпургієва ніч, або Кроки Командора», проаналізовано її генезу та механізм функціонування. Венедикт Єрофеєв створив перманентну інтертекстуальну парадигму. П’єса унікальна за своїм філософсько-естетичним змістом, семантичними константами, своєрідною оповідною стратегією, складними формами модифікації авторської свідомості, які трансформують попередній історико-культурний матеріал. Ми підсумували, що драматург вдається до використання типових прийомів постмодерністського письма – гротескного загострення, іронічної абсурдизації дійсності, літературної ремінісцентності, інтертекстуальності. Автор майстерно використовує перманентні ремарки, численні цитатні модифікації, алюзійні прийоми з метою не лише переконати ними когось, а й переоцінити та спародіювати дійсність. Інтертекстуальний підхід до єрофеєвської п’єси, використання елементів деконтекстуалізації, декодування тощо дозволяє зрозуміти твір як цілісну ідейно-естетичну систему, неповторний текст, чого неможливо досягти, вдаючись лише до дослідження впливів.

In the article the axiological concept of Erofeev intertekstuality as essential structure-forming component is investigated, its genesis and mechanism is revealed. The play “Walpurgis Night ...” is unique in its philosophical and aesthetic content, semantic constants, complex forms of modifi cation of the author’s consciousness, transforming the previous historical and cultural material. Ven.Erofeev has developed dominant art forms, has created a permanent intertextual paradigm. Erofeyev uses typical techniques of post-modernism writing, such as grotesque pointing, ironical absurdization of reality, examples of the Soviet promotion, literary reminiscence and intertekstuality. The playwright uses remarks, numerous quotation modifi cations, allusive techniques with the aim not only to convince someone by them, but also overestimate and parody them. The author skillfully uses decontextualization, the code conversion reducing the emotional spirit of the drama “Walpurgis Night, or Commander’s Steps”. Intertextual approach to Erofeev’s play helps to understand it as a coherent ideological and aesthetic system, a unique text that cannot be achieved by resorting only to research of impacts.