https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/22615 Thu, 10 Sep 2026 17:51:42 GMT 2026-09-10T17:51:42Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23474 Назва: СИМПТОМИ МОРАЛЬНОЇ ТРАВМИ ТА ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ В СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В УМОВАХ ВІЙНИ Автори: Федотова, Тетяна Короткий огляд (реферат): Мета статті полягає у теоретичному вивченні проблеми моральної травми в психологічній літературі та емпіричному з’ясуванні специфіки вияву симптомів моральної травми та ціннісних орієнтацій у студентської молоді в умовах війни. Методи. У статті застосовано методи: теоретичного вивчення наукової літератури (аналіз, синтез, узагальнення); організаційний (порівняльний) метод; емпіричні методи, представлені комплексом психодіагностичних методик (шкала симптомів моральної травми (MISS-M-SF) (адаптація для цивільного населення Л. Засєкіної, М. Козігори), опитувальник PCL-5, опитувальник PHQ-9, тест смисложиттєвих орієнтацій (СЖО), методика діагностики реальної структури ціннісних орієнтацій особистості (С. Бубнов)); математичні методи (кількісний та якісний аналіз, визначення середньогрупових значень, φ-кутовий Фішера та кореляційний аналіз); інтерпретаційний метод. Результати. Проблема моральної травми в психологічній літературі розглядається переважно у контексті вивчення проблеми моральної травматизації військових, ветеранів війни, представників професій екстрених служб та медичних працівників. Моральну травму розглядають як стан глибокого психологічного чи емоційного дистресу, що виникає за умови порушення основних моральних цінностей особистості; як порушення внутрішньої совісті та цінностей особистості, що виникають у ситуації сприйняття морального проступку, який зумовлює гостре та глибоке переживання емоційної провини та сорому (інколи відчуття зради, гніву, та моральної дезорієнтації); у її переживанні вагомими є: моральні стандарти, моральні міркування, моральна поведінка, моральні емоції та моральні наслідки. Результати емпіричного дослідження дозволяють констатувати, що з-поміж симптомів моральної травми найбільше вираженими є: втрата довіри, релігійна боротьба та втрата релігійної/духовної віри; вище середніх значень виявилися симптоми: провини, морального занепокоєння, труднощі з прощенням та самоосуд; в діапазоні середніх значень було визначено симптоми: зради, сорому та втрати сенсу. Симптоми моральної травми не просто корелюють з показниками смисложиттєвих орієнтацій та цінностями особистості, а істотно пов’язані з порушенням системи її цінностей, зниженням рівня інтересу та усвідомленості життя, його емоційної насиченості, відсутністю бажання зробити його максимально продуктивним й контрольованим та загалом бути суб’єктом власної життєдіяльності. Висновки. Проведений теоретичний огляд проблематики моральної травми демонструє складність та потребу її подальшого ґрунтовного вивчення. Зокрема, що стосується уточнення та деталізації симптомів моральної травматизації цивільного населення в умовах війни; врахування вікових, гендерних та професійних аспектів її вияву; визначення програм діагностики та психологічної підтримки і супроводу осіб, що переживають моральну травму. Перспективу подальшого наукового пошуку вбачаємо у з’ясуванні та актуалізації внутрішніх ресурсів особистості у роботі з моральною травмою в умовах війни.; Purpose is to theoretically study the problem of moral trauma in the psychological literature and to empirically determine the specifics of the manifestation of symptoms of moral trauma and value orientations in student youth in war conditions. Methods. The article uses the following methods: theoretical study of scientific literature (analysis, synthesis, generalization); organizational (comparative) method; empirical methods represented by a set of psychodiagnostic techniques (Moral Trauma Symptom Scale (MISS-M-SF) (adaptation for civilians by L. Zasekina, M. Kozigora). Kozigora), Posttraumatic Stress Disorder Checklist for DSM-5 (PCL-5), Patient Health Questionnaire (PHQ-9), Test of Meaningful Life Orientations, Methodology for Diagnosing the Real Structure of Personal Value Orientations (S. Bubnov)); mathematical methods (quantitative and qualitative analysis, determination of group averages, Fisher’s φ-angle and correlation analysis); interpretive method. Results. The problem of moral trauma in the psychological literature is considered mainly in the context of studying the problem of moral traumatization of military personnel, war veterans, representatives of emergency services and medical workers. Moral trauma is considered as a state of deep psychological or emotional distress that occurs when the basic moral values of a person are violated; as a violation of the inner conscience and values of a person arising in a situation of perceived moral wrongdoing, which causes an acute and deep experience of emotional guilt and shame (sometimes a feeling of betrayal, anger, and moral disorientation); in its experience, the following are important moral standards, moral reasoning, moral behavior, moral emotions, and moral consequences. The results of the empirical study suggest that among the symptoms of moral trauma, the most pronounced are: loss of trust, religious struggle, and loss of religious/spiritual faith; above average were the symptoms of guilt, moral anxiety, difficulty forgiving, and self-condemnation; in the range of average values were identified the symptoms of betrayal, shame, and loss of meaning. Symptoms of moral trauma not only correlate with indicators of meaningful life orientations and values of a person, but are significantly related to a violation of the system of values, a decrease in the level of interest and awareness of life, its emotional intensity, lack of desire to make it as productive and controlled as possible and, in general, to be the subject of one's own life. Conclusions. The theoretical review of the issue of moral trauma demonstrates the complexity and need for its further in-depth study. In particular, with regard to clarifying and detailing the symptoms of moral trauma of the civilian population in war conditions; taking into account the age, gender and professional aspects of its manifestation; defining programs for diagnosis and psychological support and accompaniment of persons experiencing moral trauma. We see the prospect of further scientific research in clarifying and actualizing the internal resources of the individual in dealing with moral trauma in war. Fri, 01 Dec 2023 00:00:00 GMT https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23474 2023-12-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23473 Назва: НЕВИЗНАЧЕНА ВТРАТА У КОНТЕКСТІ ВИМУШЕНОЇ СЕПАРАЦІЇ ТА ВИМУШЕНОГО УСИНОВЛЕННЯ Автори: Розмирська, Юлія; Глова, Ірина Короткий огляд (реферат): Мета. Стаття містить теоретико-методологічний огляд теорії невизначеної втрати у фокусі фізичної відсутності при психологічній присутності близької людини. Методи. Для досягнення мети дослідження було задіяно методи наукового теоретичного вивчення: аналіз, синтез, структурування, узагальнення. Результати. На основі аналізу досліджень вимушеної розлуки дітей з сім’єю та її психологічних наслідків, можемо стверджувати про ґрунтовність теорії невизначеної втрати у випадку її застосування до ситуації вимушеного всиновлення незаконно переміщених дітей. Теорія невизначеної втрати чітко пояснює механізм переживання розлуки з близькою людиною, коли ця розлука є не до кінця зрозумілою – немає чіткого знання про статус людини: жива чи мертва, або ж людина присутня фізично, але психічно відсутня: у випадку з деменцією. Теорія невизначеної втрати чітко пояснює три види наслідків: знерухомлення (впливає на здатність активно спілкуватися), наслідки на рівні відносин (конфлікти через різні погляди на ситуацію) і на рівні особистості (прояви таких станів як депресія, тривога, почуття провини та ін.). Висновки. Модель віднаходження резильєнтності при невизначеній втраті містить такі взаємопов’язані структурні блоки як пошук сенсу, майстерність загартовування, реконструкція ідентичності, нормалізація амбівалентності, переосмислення прив’язаності та віднаходження надії. Досвід роботи з переміщеними дітьми Сальвадора також додає розуміння про важливість вивчення етапів «осмислення ситуації зникнення» та «возз’єднання», що лягло в основу адаптації моделі віднаходження резильєнтності при невизначеній втраті для дослідження психологічних наслідків вимушеного всиновлення. Вбачаємо перспективи подальших досліджень в емпіричному вивченні психологічних наслідків травмівної ситуації вимушеного усиновлення для дітей та їх сімей.; Purpose. The article provides a theoretical overview of the theory of ambiguous loss in the focus of physical absence with the psychological presence of a loved one. Methods. To achieve the purpose of the study, the methods of scientific theoretical study were used: analysis, synthesis, structuring, and generalization. Results. Based on the analysis of research on the forced separation of children from their families and its psychological consequences, we can state that the theory of ambiguous loss is important in the situation of forced adoption of illegally displaced children. The theory of ambiguous loss clearly explains the mechanism of experiencing separation from a loved one, when this separation is not fully understood - there is no clear knowledge of the person's status: alive or dead, or the person is physically present but mentally absent, as in the case of dementia. The theory of ambiguous loss clearly explains three types of consequences: immobilization (affects the ability to communicate), consequences at the level of relationships (conflicts due to different views of the situation) and on the personality (manifestations of such conditions as depression, anxiety, guilt, etc.). Conclusions. The model of finding resilience in the face of uncertain loss includes such interrelated structural blocks as finding meaning, tempering mastery, reconstructing identity, normalizing ambivalence, revising attachment and discovering hope. The experience of working with displaced children in El Salvador is also important, because of studying the «disappearance» and "reunification" stages. They formed the basis for adapting the model of resilience in ambiguous loss to study the psychological consequences of forced adoption. The prospects for further research are in the empirical study of the psychological consequences of the forced adoption traumatic situation for children and their families. Fri, 01 Dec 2023 00:00:00 GMT https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23473 2023-12-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23472 Назва: ANALYSIS OF THE PSYCHO-EMOTIONAL STATE OF UKRAINIANS AND ASPECTS OF PSYCHOLOGICAL ASSISTANCE AT THE BEGINNING OF THE CURRENT WAR Автори: Osadchenko, Inna; Perepeliuk, Tetiana; Olkhovetsky, Sergey Короткий огляд (реферат): Purpose. This study aims to characterize the psychoemotional states of Ukrainians and aspects of providing psychological assistance at the beginning of the current war, the first two months, based on the analysis of scientific sources, statistical data, and the results of empirical research. Methods. To achieve this aim, we used the following research methods: generalized and comparative-systemic analysis of scientific sources, systematization and modelling of research results, comprehensive analysis of the experience of psychologists working within volunteer projects, concealed population surveys based on the Raven questionnaire (Raven, 1997), methods of mathematical statistics, statistical analysis of data from the Telegram channel «SvitloPodiya», analysis of private and publicly available posts in online event chats and social networks, the use of standardized questionnaires and narrative writing, as well as the design of a cross-sectional study. We used Statistica 12 software and the Linguistic Inquiry and Word Count (LIWC-2015) software for statistical analysis. Results. The study revealed that factors influencing the deterioration of the psychoemotional state of Ukrainians included job loss or the inability to attend work or school, increased free time due to inactivity, loneliness, insufficient information about behaviour rules during bombardments, alarm signals and shelter, a low culture of seeking help from psychologists, parents' inability to explain the war situation to children. Typical negative characteristics of the population's psychoemotional state at the beginning of the war in Ukraine were latent depression, mass anger, various types of fear, egoism, maximum self-concern, a demonstrative need for attention through hysterics and panic attacks, and more. Conclusions. Improvements in the psychoemotional state of the population were facilitated by measures including structured and active work, especially volunteer work, positive messages and video recommendations via social media, positive text messages every morning, guidance on social media for self-regulation and emotional management, the efforts of volunteer Telegram channels and other programs for volunteer psychological support, as well as specially designed psycho-pedagogical sessions for children of different ages. Especially designed are online classes for students, daily supervision by educators and psychologists, the application of a psycho-pedagogical approach in education, the dissemination of psycho-pedagogical recommendations to educators, psychologists, and parents, and hosting accompanying webinars, online and in-person training sessions on identifying and addressing symptoms of anxiety disorders and panic attacks, and stabilising the psychoemotional state of individuals of all ages, among other initiatives. The importance of modernising and promoting the effectiveness of social and psychological services in Ukraine is emphasised. It is recommended that self-regulation skills for regulating psychoemotional states be taught from preschool age and introduced to compulsory classes in both general and higher education institutions.; Мета. Мета дослідження – на основі аналізу наукових джерел, статистичних даних та результатів емпіричних досліджень охарактеризувати психоемоційний стан українців та аспекти надання психологічної допомоги на початку нинішньої війни, перші два місяці. Методи. Для досягнення поставленої мети ми використовували такі методи дослідження: узагальнений та порівняльно-системний аналіз наукових джерел, систематизація та моделювання результатів досліджень, комплексний аналіз досвіду роботи психологів у рамках волонтерських проектів, опитування населення за анкетою Raven ( Raven, 1997), методи математичної статистики, статистичний аналіз даних Telegram-каналу «СвітлоПодія», аналіз приватних і загальнодоступних дописів в онлайн-чатах подій і соціальних мережах, використання стандартизованих анкет і наративного написання, а також дизайн поперечного дослідження. Для статистичного аналізу ми використовували програмне забезпечення Statistica 12 і програмне забезпечення Linguistic Inquiry and Word Count (LIWC-2015). Результати. Дослідження показало, що факторами, що впливають на погіршення психоемоційного стану українців, є втрата роботи або неможливість відвідувати роботу чи навчання, збільшення вільного часу через бездіяльність, самотність, недостатня інформація про правила поведінки під час бомбардувань, сигнали тривоги та укриття, низька культура звернення за допомогою до психологів, невміння батьків пояснити дітям ситуацію війни. Типовими негативними характеристиками психоемоційного стану населення на початку війни в Україні були прихована депресія, масовий гнів, різні види страху, егоїзм, максимальна заклопотаність собою, демонстративна потреба уваги через істерики та панічні атаки тощо. Висновки. Поліпшенню психоемоційного стану населення сприяли такі заходи, як структурована та активна робота, особливо волонтерська, позитивні повідомлення та відеорекомендації через соціальні мережі, позитивні текстові повідомлення щоранку, настанови в соціальних мережах для саморегуляції та управління емоціями, зусиллями волонтерських Telegram-каналів та інших програм психологічної підтримки волонтерів, а також спеціально розроблених психолого-педагогічних сесій для дітей різного віку. Особливо розроблені онлайн-заняття для учнів, щоденна супервізія педагогів і психологів, застосування психолого-педагогічного підходу в навчанні, розповсюдження психолого-педагогічних рекомендацій педагогам, психологам і батькам, проведення супутніх вебінарів, онлайн і вдома; тренінги з виявлення та усунення симптомів тривожних розладів і панічних атак, стабілізації психоемоційного стану осіб різного віку. Наголошено на важливості модернізації та сприяння ефективності соціально-психологічних служб в Україні. Навички регуляції психоемоційних станів рекомендується формувати з дошкільного віку та вводити в обов'язкові заняття як у загальноосвітніх, так і у вищих навчальних закладах. Fri, 01 Dec 2023 00:00:00 GMT https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23472 2023-12-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23471 Назва: ХВОРОБА НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ ДИТИНИ ЯК ПСИХОТРАВМА У МАТЕРІВ Автори: Мудрик, Алла Короткий огляд (реферат): Мета. У статті вивчено, уточнено й узагальнено матеріали щодо феномену психотравми, презентовано результати емпіричного дослідження особливостей прояву психотравми у матерів, діти яких хворіють на цукровий діабет. Методи. Описано основні підходи до розуміння та застовування методик діагностики особливостей прояву психотравми. Продіагностовано особливості прояву психотравми у матерів, діти яких хворіють на цукровий діабет за допомогою методик: Госпітальна шкала тривоги та депресії (HADS), «Шкала оцінювання впливу травмівної події» (IES-R), «Шкала самооцінювання щодо наявності ПТСР» (pcl-с) (цивільна версія), Шкала оцінки якості життя (О.Чабан). Результати. Відзначено, що у випадку травмівних подій людина «зустрічається з подіями, що можуть загрожувати життю чи фізичній цілісності людини з великою ймовірністю такі події призведуть до психотравми. Проаналізувавши наукову літературу, присвячену проблематиці психотравми, можемо зазначити, що однією із трамівних подій, що призводять до виникнення та переживання психотравми є важка хвороба близької людини. Матері, діти яких хворіють на цукровий діабет переживають емоційні реакції у зв'язку з хворобою одного з членів сім’ї: розгубленість із-за повної або часткової безпорадності; постійне занепокоєння про майбутнє; почуття страху; відчуття провини; депресію; розчарування; фрустрацію; лють, викликані нерозв’язністю самої проблеми захворювання. Висновки. Виявлено, що у більшості досліджуваних показники тривоги та депресії мають субклінічні прояви. Значна частина респондентів оцінюють реакція на стресову ситуацію (травму) як помірна. Однак, у майже половини вибірки можливе встановлення діагнозу ПТСР, що вимагає додаткового дослідження та уточнення. Результати кореляційного аналізу взаємозв’язку між показниками дозволили виявили ті чинники, що негативно впливають на перебіг та прояв психотравми та знижують ризик виникнення розладів, спричинених психотравмою. Зазначено, що перспективами подальших досліджень є створення програми психологічного супроводу сімей, що мають дітей, хворих на цукровий діабет із використанням ефективних психотерапевтичних технік; вдосконаленняпрограми емпірико-діагностичного дослідження, спрямованого на виявлення особливостей прояву психотравми у такої категорії осіб, зокрема дослідження рівня прояву ПТСР.; Purpose. Materials related to the phenomenon of psychotrauma have been studied, clarified and summarized; the results of empirical study of the manifestation peculiarities of psychotrauma of mothers whose children have diabetes are represented in the article. Methods. The main approaches to the understanding and establishment of methods of diagnosis of the manifestation peculiarities of psychotrauma are described. Manifestation peculiarities of psychotrauma of mothers whose children have diabetes were diagnosed using the following methods: Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS), "Traumatic Event Impact Assessment Scale" (IES-R), "Self-Assessment Scale for the Presence of PTSD" (pcl-c) (civilian version), Quality of Life Rating Scale (O. Chaban). Results. It is noted that in the case of traumatic events, a person encounters events that may threaten a person's life or physical integrity with the high probability that such events will lead to psychotrauma. Having analyzed the scientific literature devoted to the problem of psychotrauma, we can note that one of the traumatic events that lead to the occurrence and experience of psychotrauma is serious illness of a loved one. Mothers whose children suffer from diabetes experience emotional reactions in connection with the illness of one of the family members: confusion due to complete or partial helplessness; constant worry about the future; feelings of fear, guilt, depression, disappointment, frustration, rage caused by the intractability of the problem of the disease itself. Conclusions. It is determined that in the majority of the studied subjects, indicators of anxiety and depression have subclinical manifestations. Significant part of the respondents rate the reaction to the stressful situation (trauma) as moderate. However, almost half of the sample may be diagnosed with PTSD, which requires additional research and clarification. The results of the correlation analysis of the relationship between the indicators made it possible to identify those factors that negatively affect the course and manifestation of psychotrauma and reduce the risk of disorders caused by psychotrauma. It is noted that the prospects for further research are the creation of the program of psychological support for families with children suffering from diabetes using effective psychotherapeutic techniques. Iimprovement of the program of empirical and diagnostic research aimed at identifying the manifestation peculiarities of psychotrauma of such category of persons, in particular the study of the level of PTSD manifestation. Fri, 01 Dec 2023 00:00:00 GMT https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23471 2023-12-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23470 Назва: ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МІЛІТАРНОГО САМОПРИЙНЯТТЯ КУРСАНТІВ ВІЙСЬКОВИХ ЗАКЛАДІВ Автори: Маслюк, Андрій; Оржешко, Дмитро Короткий огляд (реферат): Мета статті – здійснити аналітичне вивчення психологічних особливостей мілітарного самоприйняття особистості, зокрема в курсантів військових закладів. Методи та процедура дослідження. Для забезпечення виконання й досягнення мети дослідження ми застосували методи науково-теоретичного вивчення проблеми : аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування, що дозволило констатувати особливості досліджуваного явища – мілітарного самоприйняття сучасних курсантів. Результати. Проблему мілітарного самоприйняття розглядається у широкому контексті науково-психологічних досліджень, присвячених психологічним особливостям військових. Мілітарне самоприйняття трактується як один з провідних компонентів самосвідомості особистості. Воно базується на самопізнанні і створює передумови для формування саморегуляції, саморозвитку, самореалізації та самоактуалізації у військовій справі. Мілітарне самоприйняття розуміється як емоційно-оцінний, когнітивний і поведінковий компоненти самосвідомості, що проявляються в позитивному ставленні людини, яка обрала своєю професією військову діяльність, до самої себе і прийняття себе на рівні усвідомленої та засвоєної мілітарної суб’єктності. Висновки. Позитивне самоприйняття курсантів військових закладів формується насамперед завдяки здатностям до багатогранної рецепції себе на рівні тілесності, соціальності, духовності тощо. Сформоване мілітарне самоприйняття дає підстави курсантові стати адаптивнішим, сильнішим та успішнішим у військовій підготовці й особистісному зростанні. Прийняття себе на рівні статусно-рольового і тілесного ототожнення як «людини в мундирі» виступає запорукою формування у курсанта адекватного мілітарного самоприйняття, а також впевненості, відваги, гордості, патріотизму та інших просоціальних рис.; Purpose of the article is to carry out an analytical study of psychological features of military self-acceptance of the individual, in particular, among cadets of military institutions. Methods. In order to ensure the fulfilment and achievement of the research goal, we applied the methods of scientific and theoretical study of the problem: analysis, synthesis, generalization, abstraction, which allowed us to ascertain the peculiarities of the studied phenomenon - the military self-acceptance of modern cadets. Results. The problem of military self-acceptance is considered in the broad context of scientific and psychological research devoted to the psychological characteristics of the military. Military self-acceptance is interpreted as one of the leading components of an individual's self-awareness. It is based on self-knowledge and creates prerequisites for the formation of self-regulation, self-development, self-realization and self-actualization in military affairs. Military self-acceptance is perceived as emotional-evaluative, cognitive and behavioral components of self-awareness, which are manifested in the positive attitude of a person who has chosen military activity as his profession, towards himself and self-acceptance at the level of conscious and assimilated military subjectivity. Conclusions. Positive self-acceptance of cadets of military institutions is formed primarily due to the ability to multifaceted self-reception at the level of physicality, sociality, spirituality, etc. The formed military self-acceptance gives the cadet grounds to become more adaptable, stronger and more successful in military training and personal growth. Self-acceptance at the level of status-role and physical identification as a «man in a uniform» serves as a guarantee for the formation of an adequate military self-acceptance in a cadet, as well as confidence, courage, pride, patriotism and other prosocial traits. Fri, 01 Dec 2023 00:00:00 GMT https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23470 2023-12-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23469 Назва: СУБ’ЄКТИВНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ЯК ЧИННИК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ ВІЙНИ Автори: Малімон, Людмила; Пашкіна, Алла; Максимчук, Олександр Короткий огляд (реферат): Мета. Встановити особливості вираженості психологічного благополуччя особистості в умовах військових дій та його зв’язок з характеристиками соціально-психологічної адаптації. Методи. Методи теоретичного аналізу проблеми; емпіричного дослідження за допомогою комплексу психодіагностичних методик; методи математичної статистики: відсотковий і факторний аналіз. Результати. Виявлено домінуючі характеристики соціально-психологічної адаптації осіб з різним рівнем психологічного благополуччя. Для осіб з низьким рівнем психологічного благополуччя характерне використання копінг-поведінки (як засобу подолання невизначеності та стресової ситуації) на засадах самоконтролю, втечі-уникнення та планування власних дій щодо проблемної ситуації, у той час як в осіб з високим рівнем психологічного благополуччя суттєво переважає стратегія прийняття відповідальності. В осіб з високим рівнем психологічного благополуччя високий показник загальної соціальної адаптованості формується завдяки широті охоплень сигналів соціуму, готовності до конструктивних дій задля досягнення цілей; в осіб з низьким рівнем психологічного благополуччя найнижчі показники за критеріями стійкість емоційного переживання та точність орієнтації в соціальних очікуваннях, За допомогою факторного аналізу виявлено факторну структуру симптомокомплексів соціально-адаптаційних характеристик респондентів з низьким, середнім та високим рівнями психологічного благополуччя. Висновки. В осіб з низьким рівнем психологічного благополуччя переважають характеристики адаптації, які вказують більшою мірою на емоційне реагування (домінування прагнення до емоційного комфорту); в осіб з середнім рівнем психологічного благополуччя виражене ситуативне застосування поведінкових та когнітивних стратегій; в осіб з високим рівнем психологічного благополуччя суттєво переважає раціональний поведінковий компонент в характеристиках соціально-психологічної адаптації.; Purpose. To establish the peculiarities of the severity of psychological well-being of an individual in the conditions of hostilities and its relationship with the characteristics of social and psychological adaptation. Methods. Methods of theoretical analysis of the problem; methods of empirical research using a set of psychodiagnostic techniques; methods of mathematical statistics: percentage and factor analysis. Results. The dominant characteristics of socio-psychological adaptation of people with different levels of psychological well-being are revealed. Persons with a low level of psychological well-being are characterized by the use of coping behavior (as a means of overcoming uncertainty and stressful situations) on the basis of self-control, escape-avoidance and planning their own actions in relation to a problem situation, while persons with a high level of psychological well-being are significantly dominated by the strategy of accepting responsibility. Individuals with a high level of psychological well-being have a high rate of general social adaptability due to the breadth of coverage of society's signals, readiness for constructive actions to achieve goals; individuals with a low level of psychological well-being have the lowest rates by the criteria of stability of emotional experience and accuracy of orientation in social expectations,The factor analysis revealed the factor structure of symptom complexes of social and adaptive characteristics of respondents with low, medium and high levels of psychological well-being. Conclusions. Individuals with a low level of psychological well-being are dominated by adaptation characteristics that indicate a greater degree of emotional response (dominance of the desire for emotional comfort); individuals with an average level of psychological well-being are characterized by the situational use of behavioral and cognitive strategies; individuals with a high level of psychological well-being are significantly dominated by the rational behavioral component in the characteristics of social and psychological adaptation. Fri, 01 Dec 2023 00:00:00 GMT https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23469 2023-12-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23468 Назва: РОЛЬ СОЦІАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА В АКТУАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ОСОБИ Автори: Костюк, Софія Короткий огляд (реферат): Мета. Актуальними завданнями українського суспільства є активна залученість його членів у покращення благополуччя соціуму у близькій та віддаленій часовій перспективі, формування рівних можливостей для особистісного розвитку та конструктивний захист особистих інтересів, враховуючи при цьому інтереси суспільства. Ефективні зміни передбачають розвиток соціальної відповідальності особи як суб’єкта суспільної взаємодії. Соціальна відповідальність особи розглядається як схильність добровільно, на основі розуміння і прийняття соціальної значущості своїх дій, брати на себе обов’язок діяти з користю для суспільства: будучи учасником вирішення та попередження соціальних проблем у близькій та віддаленій часовій перспективі із збереженням особистого благополуччя. Будучи членом суспільства, особа одночасно є суб’єктом (рушієм суспільних змін) та об’єктом соціального середовища (як представник соціальних груп, інституцій та організацій з встановленими нормами і загальноприйнятими правилами діяльності). Мета статті полягає у розкритті ролі соціального середовища в актуалізації соціальної відповідальності особи. Методи. Cистематичний огляд емпіричних досліджень чинників соціальної відповідальності особи. Результати. Встановлено, що соціальне середовище (сім’я, близьке оточення/друзі, навчальне середовище, робоче середовище, держава/органи самоврядування) впливає на актуалізацію соціальної відповідальності особи. Зокрема, соціально відповідальні цінності та норми (формальні та неформальні), як характеристики соціального середовища, є чинником формування і модератором вияву соціальної відповідальності особи; повага, довіра, підтримка як характеристики міжособистісних стосунків у соціальному середовищі позитивно пов’язані із соціальною відповідальністю особи. Висновки. Реалізація потенційно можливого позитивного впливу соціального середовища на соціальну відповідальність особи вбачається шляхом розвитку корпоративної соціальної відповідальності інституцій та організацій на законодавчому рівні.; Purpose. The Ukrainian society's current tasks are to activate members' involvement in improving society's well-being in the near and distant time perspective, formatting equal opportunities for personal development, and the constructive protection of individual interests, considering the interests of society. Effective changes involve the development of the social responsibility of a person as a subject of social interaction. Personal social responsibility is the willingness to voluntarily, based on understanding and accepting the social significance of their actions, undertake a duty to act for the benefit of society: participate in solving social problems and preventing their occurrence in the near and distant time horizon while maintaining personal welfare. Being a member of a society, a person is simultaneously a subject (as a driver of social change) and an object of the social environment (as a representative of social groups, institutions, and organizations with established norms and generally accepted rules of activity). The purpose of the article is to reveal the social environment's role in actualizing personal social responsibility. Methods. A systematic review of empirical studies of the personal social responsibility factors. Results. The social environment (family, close circle/friends, educational environment, working environment, state/self-governing bodies) affects the actualization of personal social responsibility. In particular, socially responsible values ​​and norms (formal and informal), as characteristics of the social environment, are a factor in the formation and moderator of the manifestation of a person's social responsibility; respect, trust, and support as characteristics of interpersonal relations in a social environment are positively related to personal social responsibility. Conclusions. The potentially positive influence of the social environment on personal social responsibility can be realized through the development of corporate social responsibility of institutions and organizations at the legislative level. Fri, 01 Dec 2023 00:00:00 GMT https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23468 2023-12-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23467 Назва: ОСОБИСТІСНІ ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ МОЛОДІ В УМОВАХ ВІЙНИ Автори: Коструба, Наталія; Ляшко, Лілія Короткий огляд (реферат): Мета. Стаття присвячена теоретичному вивченню та емпіричному дослідженню проявів психологічної стійкості молоді в умовах війни. Методи. Для дослідження резильєнтності було використано 5 методик дослідження: Методика дослідження копінг-поведінки в стресових ситуаціях Н. Ендлер, Дж. Паркер, методика «Когнітивні особливості суб’єктивного благополуччя (КОСБ-3)» О. Савченко, О. Калюк, опитувальник «Стабільність психічного здоров’я – коротка форма» (К. Кіз) адаптація Е.Л. Носенко, А.Г. Четверик-Бурчак, Шкала резильєнтності (CD-RISC-10) та п’ятифакторний опитувальник особистості tipi (TIPI-UKR). Для статистичної обробки даних вирахувано коефіцієнт кореляції Пірсона. Результати. За результатами теоретичного аналізу, ми розглядаємо резильєнтність як здатність особистості зберігати внутрішню стійкість в кризових обставинах. У результаті емпіричних розвідок виявлено позитивні кореляційні взаємозв’язки психологічної стійкості із копінг-стратегією орієнтації на вирішення завдання, задоволеності власним життям, задоволеності відносинами з іншими, загальним рівнем задоволеності життям; із загальним показником стабільності психічного здоров’я, гедонічним, соціальним та психологічним благополуччя особистості, існує зв’язок із такими рисами особистості як дружелюбність, добросовісність, емоційна стабільність та відкритість новому досвіду. Виявлено обернену кореляцію із копінг-стратегією спрямованості на емоції. Висновки. Емпіричні результати підтвердили думку про резильєнтність як багаторівневу структуру особистісних характеристик, що проявляються на поведінковому (консруктивні копінг-стратегії), афективному (здатність до регуляції емоцій, емоційної стабільності) та когнітивному рівні (відкритість новому дозвіду). Перспективи дослідження вбачаємо у розробці тренінгова програма розвитку психологічної стійкості молоді в умовах війни на основі виявлених кореляційних зв’язків.; Purpose. The article contains a theoretical study and empirical research of youth psychological stability manifestations in war conditions. Methods. Five research methods were used to study resilience: Methodology for studying coping behavior in stressful situations N. Endler, J. Parker, the method "Cognitive features of subjective well-being (KOSB-3)" O. Savchenko, O. Kalyuk, questionnaire "Stability of mental health - short form" (K. Keys) adaptation of E.L. Nosenko, A.G. Chetverik-Burchak, Resilience Scale (CD-RISC-10) and five-factor tipi personality questionnaire (TIPI-UKR). For statistical data processing, the Pearson correlation coefficient was calculated. Results. According to the theoretical analysis results, we consider resilience as the individual ability to maintain internal stability in crisis circumstances. As an empirical investigations result, positive correlations of psychological stability with the coping strategy of task-solving orientation, satisfaction with one's own life, satisfaction with relationships with others, and the general level of life satisfaction were revealed. Directly proportional correlations of psychological stability with the general indicator of individual’s mental health stability, hedonic, social and psychological well-being were also revealed. There is a connection of resilience with such personality traits as friendliness, conscientiousness, emotional stability and openness to new experiences. An inverse correlation with the emotion-oriented coping strategy was revealed. Conclusions. Empirical results confirmed the idea of resilience as a multi-level structure of personal characteristics manifested at the behavioral (constructive coping strategies), affective (ability to regulate emotions, emotional stability) and cognitive (openness to new experiences) level. The research prospects are the training program creation for the young people psychological resilience development in the war conditions based on the identified correlations. Fri, 01 Dec 2023 00:00:00 GMT https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23467 2023-12-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23466 Назва: ДИНАМІКА КОЛЕКТИВНОЇ ТРАВМИ В КОНТЕКСТІ ТРАНСГЕНЕРАЦІЙНИХ ЗВ'ЯЗКІВ У СІМЕЙНІЙ СИСТЕМІ Короткий огляд (реферат): Метою статті є виявлення основних теоретичних положень проблеми трансгенераційної передачі колективної травми у сімейній системі. Методи. У дослідженні застосовано методи аналізу та систематизації психологічних знань, висловлювань, ідей щодо динаміки трансгенераційної травми; методи аналізу базових категорій і понять феномену міжпоколінної передачі травми в сімейній системі. Результати. Визначено зміст колективної травми, її проявів та наслідків. Виявлено, що психічна травма, отримана великою групою людей внаслідок соціальної, техногенної чи екологічної катастрофи або злочинних дій політичних чи інших соціальних суб’єктів. Прояви колективної травми у індивідуальній психіці є різноманітними, найчастішим є розвиток симптомів постравматичного стресового розладу. Механізмами та умовами колективної та індивідуальної травматизації є масштабність події, відчуття її несправедливості, нездатність протистояти її впливу через брак психологічних та соціальних ресурсів, неможливість емоційного її відреагування. Ті ж самі механізми запускають процес виникнення сімейної травми через її травмованих членів. Висновки. Визначено основні ознаки наявності трансгенераційної травми та її впливу у сімейній системі: фантомні прояви (події, що нав'язливо повторюються без серйозної причини у декількох поколіннях); повторювані у декількох поколіннях симптоми соматичного, психосоматичного чи невротичного розладу, не пов'язаного з генетикою чи медично підтвердженими хворобами (фобії, психогенне безпліддя, тощо); вибіркова амнезія щодо травмуючої події; формування сімейних міфів, які фіксують спотворене стереотипне самосприйняття; порушення розподілу ролей у сім'ї; порушення здатність до адекватного сприйняття себе та оточуючих людей у сімейній системі, конфліктно-негативна ідентичність; сімейна комунікація розвивається за трьома основними сценаріями, що відтворюють травму: емоційне дистанціювання, тривожне злиття, деструктивні конфлікти.; Purpose of the article is to reveal the main theoretical positions of the problem of transgenerational transmission of collective trauma in the family system. Methods. The research uses methods of analysis and systematization of psychological knowledge, statements, and ideas regarding the transgenerational trauma dynamics; analysis methods of basic categories and concepts of the intergenerational trauma transmission in the family system phenomenon. Results. The content of collective trauma, its manifestations and consequences are determined. It was found that the mental trauma received by a large group of people as a result of a social, man-made or ecological disaster or criminal actions of political or other social subjects. Manifestations of collective trauma in the individual psyche are diverse, the most common is the development of symptoms of post-traumatic stress disorder. The mechanisms and conditions of collective and individual traumatization are the scale of the event, the feeling of its injustice, the inability to resist its influence due to the lack of psychological and social resources, the impossibility of emotional reaction to it. The same mechanisms trigger the process of family trauma through its traumatized members. Conclusions. The main signs of the presence of transgenerational trauma and its influence in the family system are identified: phantom manifestations (events that obsessively repeat themselves for no serious reason in several generations); symptoms of a somatic, psychosomatic or neurotic disorder, repeated in several generations, not related to genetics or medically confirmed diseases (phobias, psychogenic infertility, etc.); selective amnesia regarding a traumatic event; the formation of family myths that record a distorted stereotypical self-perception; violation of the distribution of roles in the family; violation of the ability to adequately perceive oneself and surrounding people in the family system, conflict-negative identity; family communication develops according to three main scenarios that reproduce the trauma: emotional distancing, anxious fusion, destructive conflicts. Fri, 01 Dec 2023 00:00:00 GMT https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23466 2023-12-01T00:00:00Z https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23465 Назва: СПІЛЬНА РЕЗИЛЬЄНТНІСТЬ У СПІЛЬНІЙ ТРАВМАТИЧНІЙ РЕАЛЬНОСТІ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ: ДОСВІД УКРАЇНИ ТА НАЙКРАЩІ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ Автори: Засєкіна, Лариса; Бурцан, Володимир Короткий огляд (реферат): Мета. Метою дослідження є теоретичне й емпіричне вивчення спільної резильєнтності практичних психологів на початку їхньої професійної кар’єри, а також вивчення найкращих практик Євросоюзу для розвитку спільної резильєнтності. Методи. У дослідженні було використано комплекс психодіагностичних методик: шкала професійного посттравматичного зростання в травматичній реальності (Shared Traumatic and Professional Posttraumatic Growth), STPPG (Tosone, 2016); шкала готовності до роботи з клієнтами із травмами (Readiness to Work with Trauma-Exposed Patients Scale), RTEPS (Kazlauskas, 2022); коротка шкала психологічної резильєнтності (Brief Resilient Coping Scale), BRCS (Sinclair & Wallston, 2004); вимірювання оцінки спільної резильєнтності громади (Conjoint Community Resiliency Assessment Measure), CCRAM (Leykin et al., 2013). Статистична обробка даних здійснювалася за допомогою процедур описової статистики, регресійного та кореляційного аналізу комп’ютерної математично-статистичної програми IBM SPSS Statistics, 23. Вибірка представлена студентами старшокурсниками (n=85) факультету психології Волинського національного університету імені Лесі Українки, які мали досвід практичної роботи. Опитування здійснювалося у вересні 2023 року та проводилось онлайн через покликання на Google Forms. Результати. Результати дослідження свідчать про те, що спільна резильєнтність громади має позитивні кореляційні зв’язки із показниками спільної травми й професійного посттравматичного зростання та готовністю до роботи із травмою. Результати регресійного аналізу свідчать про те, що спільна травма, посттравматичне зростання, участь у волонтерстві, наявність дітей та власний досвід проходження терапії взяті сукупно є значущими предикторами спільної резильєнтності. Висновки. Важливо підтримувати обмін знаннями, зокрема досвідом Євросоюзу щодо розвитку спільної резильєнтності в умовах спільної травматичної реальності, зумовленої воєнним станом.; Purpose. The study aims to theoretically and empirically study the shared resilience in applied psychologists at the beginning of their professional career, as well as to study the best practices of the European Union for the development of shared resilience. Methods. The study applies a set of standardized measures: the Shared Traumatic and Professional Posttraumatic Growth Scale (STPPG) (Tosone 2016); the Readiness to Work with Trauma-Exposed Patients Scale (RTEPS) (Kazlauskas 2022); Brief Resilient Coping Scale (BRCS) (Sinclair & Wallston, 2004); Conjoint Community Resilience Assessment Measure (CCRAM) (Leykin et al. , 2013). Statistical processing of the data was carried out using descriptive statistics, regression and correlation analysis of the software tool IBM SPSS Statistics, 2023. The aprticipants were represented by a sample of senior students (n=85) of the Faculty of Psychology at Lesya Ukrainka Volyn National University who had clinicician’s or psychologist’s professional experience. The survey was carried out in September 2023 and was conducted online through a link on Google Forms. Results. The results indicate that shared is positively associated with shared trauma, professional post-traumatic growth and readiness to work with trauma.The results of the regression analysis show that shared trauma, posttraumatic growth, volunteering, having children, and personal experience of getting therapy are predictors of shared resilience. Conclusions. Moreover, learning and implementing the best practices of European Union to develop the applied psychologists’ shared resilience is of crucial importance in the context of shared traumatic reality in Ukraine. Fri, 01 Dec 2023 00:00:00 GMT https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23465 2023-12-01T00:00:00Z