DSpace Зібрання:

Psycholinguistic approach to diagnostics and modification of individual negative core beliefs

2022-05-02T10:15:53Z

Назва: Psycholinguistic approach to diagnostics and modification of individual negative core beliefs Автори: Zasiekina, Larysa Короткий огляд (реферат): Abstract. Psycholinguistic approach to diagnostics and modification of individual negative core beliefs. The present research provides the first evidence for psycholinguistics resources in diagnostics and modification of individual negative core beliefs. The individual core beliefs are treated as a system of subjectively experienced feeling of conscious or unconscious nature which expresses the attitude of personality towards himself/ herself, the world and other people. The results of the study were conceptually replicated: Participants’ core beliefs of lack of love were significantly correlated with their core beliefs of rejection (r=0.929, p<0.01); core beliefs of helplessness were significantly correlated with their core beliefs of low achievements (r=0.843, p<0.01); core beliefs of lack of control were significantly correlated with their core beliefs of helplessness (r=0.457, p<0.01). The results of correlation and descriptive analysis allowed revealing three groups of core beliefs and their distribution: rejection/ lack of love (17.3%); helplessness/low achievements (56.4%); helplessness/low control (25.6%). The most typical structure for propositions of different core beliefs was defined and the ways of their modification were suggested.

Ефективність когнітивно-поведінкового тренінгу як засобу зниження вербальних проявів тривожності у ситуаціях емоційної напруги

2022-05-02T10:17:04Z

Назва: Ефективність когнітивно-поведінкового тренінгу як засобу зниження вербальних проявів тривожності у ситуаціях емоційної напруги Автори: Турчак, Олеся Короткий огляд (реферат): Анотація. Мета дослідження – аналіз ефективності когнітивно-поведінкового тренінгу як засобу зниження вербальних проявів тривожності в ситуаціях емоційної напруги. Відповідно до поставленої мети в статті відображено результати апробації когнітивно-поведінкового тренінгу з формування контролю за вербальними проявами тривожності студентів у ситуаціях емоційної напруги. У дослідженні взяли участь 40 осіб, студентів першого курсу природничих спеціальностей. І експериментальна, і контрольна групи складались із 20 чоловік (10 хлопців і 10 дівчат у кожній). Установлено, що проведення когнітивно-поведінкового тренінгу сприяло зниженню рівня мовленнєвої тривожності (t=6,3; n=20; при p≤0,05), ситуативної тривожності (t=3,7; n=20; при p≤0,05) й особистісної тривожності (t=7,1; n=20; при p≤0,05) студентів експериментальної групи. Крім того, у представників експериментальної групи виявлено значне зниження показників емоційної лабільності (t=5; n=20; при p≤0,05), а також збільшення показників інтровертованості (t=2,1; n=20; при p≤0,05). Отримані дані свідчать про те, що проведений зі студентами експериментальної групи тренінг сприяє розвитку навичок саморегуляції студентів, розвиває в них стійкість до ситуацій емоційної напруги, а також формує готовність до спілкування з іншими людьми. Це дає змогу стверджувати, що когнітивно-поведінковий тренінг – ефективний засіб зниження вербальних проявів тривожності в ситуаціях емоційної напруги. Abstract. As the aim of the research the author defines the analysis of the efficacy of cognitive-behavioral training as a mean of reducing verbal manifestations of anxiety in situations of emotional stress. In accordance with the intended aim, the article presents the results of testing of cognitive-behavioral training for the formation of control over verbal manifestations of students' anxiety in situations of emotional stress. In this study they participated 40 first-year students of natural specialties. Both experimental and control group consisted of 20 people (10 boys and 10 girls in each). As a result, it was found that the cognitive-behavioral training helped to reduce the level of speech anxiety (t = 6.3; n = 20, p≤0.05), situational anxiety (t = 3.7; n = 20, p≤ 0.05) and trait anxiety (t = 7.1; n = 20, p≤0.05) of students in the experimental group. Furthermore, the students in the experimental group showed significant reduction in emotional lability (t = 5, n = 20, p≤0.05), as well as increased introversion (t = 2.1; n = 20, p≤ 0.05). The findings suggest that the training contributes to the development of self-regulation skills of students, who have developed resistance to emotional stress situations, and also forms the willingness to communicate with other people. This suggests that cognitive-behavioral training is an effective means of reducing verbal manifestations of anxiety in situations of emotional stress.

Психолінгвістичні особливості релігійного дискурсу (теоретичний аспект)

2022-05-02T10:18:03Z

Назва: Психолінгвістичні особливості релігійного дискурсу (теоретичний аспект) Автори: Савелюк, Наталія Короткий огляд (реферат): Анотація. У статті розкрито загальну специфіку релігійного дискурсу як об’єкта психолінгвістичного дослідження. Обґрунтовано важливість вивчення відповідної сфери комунікативно-мовленнєвої діяльності в ситуації як духовної кризи нашого суспільства, так і складних методологічних пошуків вітчизняної психології. Уточнено визначення поняття «релігійний дискурс» в аспекті філософських, релігієзнавчих, соціологічних та лінгвістичних досліджень. Виокремлено низку його істотних особливостей: наявність такого учасника, як «Бог» («суперагента»), а також посередників між Богом і людьми (пророків, ангелів, «святих»); опора на культові книги й культові споруди як основу для текстового й хронотопного забезпечення; грунтування на цінностях, які залишаються «законсервованими» впродовж кількох тисячоліть; залучення специфічної лексики та мовних зворотів; суттєва символічність і метафоричність; обрядовість та абсолютизація значення ритуалу. Указано на необхідність розмежування термінів «релігійна мова», «релігійний стиль», «релігійний текст» і «релігійний дискурс», а також різних реально функціонуючих підтипів останнього («християнського» або «ісламістського», «католицького» чи «православного» й ін.) як переважно абстрактного, родового поняття. В якості теоретичних засад дослідження конкретного релігійного дискурсу названо основні концепти психолінгвістики («знак», «мова», «знання», «когнітивні процеси», «мовленнєва діяльність», «комунікація», «розуміння» та ін.); згадуються як загальновідомі семантичні моделі кодування й розуміння інформації, зокрема мовленнєвого характеру, так і більш специфічні, проте вагомі для дослідження розуміння саме релігійного дискурсу напрацювання, прикладом яких виступає когнітивна теорія метафори. Abstract. The article deals with the overall specificity of religious discourse as an object of psycholinguistic research. The importance of studying of the relevant scope of communicative and language activities in both the spiritual crisis of our society and in difficult methodological search of national psychology is substantiated. The definition of «religious discourse» in terms of philosophical, theological, sociological and linguistic studies is clarified. A wide range of its significant features, namely the presence of such a participant as «God» (a «super agent»), the intermediaries between God and people (prophets, angels, «saints»); reliance on religious books and religious buildings as the basis of the text and time-space support; basing on the values that are «canned» during several millennia; involvement of specific vocabulary and linguistic phrases; significant symbolism and metaphors; ritualism and absolutization of the meaning of a ritual is singled out. The need to differentiate such terms as «religious language», «religious style», «religious text» and «religious discourse», as well as various really functioning subtypes of the last («Christian» or «Islamist», «Catholic» or «Orthodox» etc.) with its being the most abstract, generic concept is determined. The basic concepts of psycholinguistics («sign», «language», «knowledge», «cognitive processes», «speech activity», «communication», «comprehension» etc.) are singled out as the theoretical principles of researching a particular religious discourse. The author mentions common semantic models of decoding and comprehension of the information (especially those of communicative nature) and more specific ones, being more important for researching the understanding of the religious discourse, with the cognitive theory of metaphor taken as its example.

Структура семантичного простору, що відображає уявлення суб’єкта про власну рефлексивну активність

2022-05-02T10:19:04Z

Назва: Структура семантичного простору, що відображає уявлення суб’єкта про власну рефлексивну активність Автори: Савченко, Олена Короткий огляд (реферат): Анотація. У статті проаналізовано проблему дослідження різних форм рефлексивної активності суб’єктів юнацького віку, поставлено завдання: модифікувати процедуру спеціального семантичного диференціала, визначити характер організації семантичного простору, який є операціональним аналогом категоріальної структури свідомості суб’єкта цієї змістовної області. Рівень складності такої категоріальної структури розглянуто як показник розвитку здатності суб’єкта описувати та оцінювати власні форми внутрішньої активності під час розв’язання проблемних питань. Виокремлено три рівні рефлексивної активності: 1) когнітивний рівень, на якому суб’єкт застосовує лише окремі рефлексивні акти; 2) метакогнітивний рівень, на якому застосовують дії планування, моделювання, оцінювання, моніторингу тощо, спрямовані на регулювання інтелектуальної активності; 3) особистісний рівень, представлений спеціальним образом організованою внутрішньою діяльністю суб’єкта. Розроблена процедура спеціального семантичного диференціала уможливила визначення семи узагальнених категорій-факторів, які утворюють семантичний простір суб’єкта: «активна робота над собою», «готовність до розв’язування проблеми», «регуляція власної активності», «моніторинг діяльності», «регламентованість дій», «активне використання знань та досвіду», «позитивне налаштовування на пошук рішення». Наявність достатньо розвиненої системи оцінок цієї змістовної області свідомості свідчить про сформованість категоріальної структури, функціонування якої забезпечує можливість суб’єкта своєчасно визначити ті аспекти процесу пошуку рішення, які призводять до помилкових дій, здійснювати поточний моніторинг рефлексивної активності, регулярно проводити оцінювання проміжних й остаточних результатів, уводити заходи щодо їх корекції, оцінювати наявні ресурси. Abstract. The article highlights the study of various forms of the subject`s reflexive activity. The offers a modified version of Semantic Differential, while determining the nature of the organization of the semantic space, which is an operational analog of the categorical structure of the subject`s consciousness of this content area. The level of the categorical structure’s difficulty is considered as an indicator of the subject`s ability to describe and evaluate his own forms of the internal activity, that are unfolding in the process of solving problems. The author identifies three levels of the reflexive activity: 1) cognitive level, where the subject uses only some reflexive acts; 2) metacognitive level, where the subject uses the planning, modeling, evaluation, monitoring and etc., aimed to the regulation of intellectual activity; 3) personal level, represented by a specially organized internal work of the subject. Through the use of the procedure of the special semantic differential, the author identified seven generalized features – factors that form the categorical structure of the subject: “active work over yourself’, “willingness to solve the problem”, “subject’s regulation of his own activity”, “monitoring his own work”, “order of the actions”, “active use of knowledge and experience”, “positive attitude to find a solution”. The presence of a well-developed system of the evaluations of this content area of subject`s consciousness indicates a high level of formation of the categorical structure, the functioning of which enables the subject to achieve efficiency in solving important tasks. Among them are timely identification of those aspects of the search decisions’ problems that lead to wrong actions, the formation of the ongoing monitoring of reflexive activity, the conduction of regular assessment of intermediate and final results by criteria efficiency, the correction of activity, the evaluation of the available resources.

Синтагма як одиниця аналізу мовленнєвого досвіду

2022-05-02T10:20:19Z

Назва: Синтагма як одиниця аналізу мовленнєвого досвіду Автори: Орап, Марина Короткий огляд (реферат): Анотація. Розкрито проблемо аналізу одиниці мовленнєвого досвіду. Дослідженно організацію мовленнєвого досвіду, що дало змогу виконати аналіз останнього за елементами та виокремити внутрішню й зовнішню структури, а також закономірності їх організації. Подальше вивчення змісту мовленнєвого досвіду особистості неможливе без аналізу за одиницями. У результаті теоретичного аналізу одиницею мовленнєвого досвіду визначено синтагму. Означення синтагми одиницею мовлення, у якій як у найменшій часточці втілено в єдності семантичні, синтаксичні та інтонаційні аспекти, дає змогу аналізувати синтагму як одиницю, у якій відображено особливості мовленнєвого досвіду загалом. Для перевірки гіпотези виконано аналіз наративів у двох вікових вибірках на предмет вияву переважаючого типу синтагми. Результати емпіричного дослідження засвідчили: розвиток й удосконалення мовленнєвого досвіду відбуваються в напрямі збільшення частки релятивних та об’єктних синтагм у текстах. Це означає, що вдосконалення способів і засобів мовленнєвого освоєння особистістю світу відображається в збільшенні й розширенні зв’язків, у які залучається значення слова в структурній будові мовленнєвого досвіду. Отже, враховуючи визначені закономірності організації мовленнєвого досвіду, ми дійшли висновку про те, що синтагма як одиниця мовленнєвого досвіду уможливлює опис особливостей будови та змісту всіх структурних елементів мовленнєвого досвіду. Abstract. The article deals with the problem of the analysis of speech experience’s unit. The investigation of speech experience enabled to analysis the elements and identify internal and external structures and patterns of its organization. Further investigation of the speech experience’s content is impossible without the analysis of its units. In the result of the theoretical analysis we defined syntagme as a unit of the speech experience. Definition syntagma as a unit of speech, in which, as in the smallest particle implemented in the unity semantic, syntactic and intonational aspects, makes it possible to analysis syntagme as a unit, which reflects the general features of speech experience. To approof the hypothesis, we performed an analysis of narratives in two age samples for the purpose to catch out the dominant type of syntagma. The results of empirical studies have demonstrated that the development and improvement of speech experience is in the direction of increasing the proportion of relational and object syntagmatic in the texts. This means that improving the ways and means of individual speech mastering of the world is reflected in the increase and expansion of relations in which meaning of the word is involved in the structure of speech experience. Thus, taking into account certain patterns of speech experience, we concluded that the syntagm as a unit of speech experience allows to describe features of the structure and content of all structural elements of speech experience.

Статус та роль піктограм у сучасному англомовному комунікативному просторі

2022-05-02T10:22:06Z

Назва: Статус та роль піктограм у сучасному англомовному комунікативному просторі Автори: Макарук, Лариса Леонідівна; Makaruk, Larysa L. Короткий огляд (реферат): Анотація. У статті проаналізовано піктограми як найпоширеніші невербальні складові, які функціонують у сучасному англомовному комунікативному просторі. Визначено статус та роль піктограм на різних рівнях (фонетичному, морфологічному, лексичному, синтаксичному, текстовому). Обґрунтовано роль піктограм як провідних семіотичних ресурсів та важливих текстотвірних елементів водночас. Окреслено диференційні ознаки піктограм, схарактеризовано їх парадигматичні зв’язки. Проаналізовано їхню специфіку з урахуванням соціокультурних чинників. Висвітлено ключові критерії, які впливають на ідентифікацію значення. Звернуто увагу на те, що у сучасному англомовному комунікативному просторі превалюють мультимодальні тексти, які містять вербальні і невербальні складники. Значний відсоток таких текстів утворено за посередництвом піктограм. Зазначено, що піктограми відіграють важливу роль в інфографіці. Окреслено також випадки, коли піктограми використовують без залучення словесних відповідників. Піктограми проілюстровано на прикладах, описано їхні структурні та семантичні особливості. Здійснено аналіз мультимодальних тестів, у яких серед невербальних засобів переважають піктограми. Abstract. This article deals with pictograms which are used in the communicative space of modern English in place of phonemes, morphemes and lexemes. In the examples which are given, we see that in most cases morphemes and singular phonemes are replaced by graphical elements. With respect to the replacement of lexemes, it is mainly the verbs used in statements and questions which for which a substitution occurs. Paralinguistic units are contextually dependent and their semantics correlates with the verbal part through various types of relations. The most distinctive feature of modern multimodal discourse is the combination of signs belonging to the codes of two semiotic systems—verbal and non-verbal. Paralinguistic graphic means, which can be included in a text, modify its structure and add additional shades of meaning to it. The role and the status of pictograms have been defined. Pictograms are important textual elements in the creation of a text. Their distinctive features have been defined and their paradigmatic relations have been identified. In the process of analysing the peculiarities of pictograms, sociocultural factors have been taken into account.

Психолінгвістичні маркери прояву етнічної інтолерантності студентської молоді

2022-05-02T10:26:51Z

Назва: Психолінгвістичні маркери прояву етнічної інтолерантності студентської молоді Автори: Кихтюк, Оксана; Соловей, Оксана Короткий огляд (реферат): Анотація. Стаття описує аналіз результатів теоретичного та емпіричного дослідження психолінгвістичних маркерів прояву етнічної інтолерантності студентської молоді. Окреслено основні підходи до визначення понять етнічної толерантності, етнічної ідентичності, етнічних упереджень та етнічних стереотипів. Охарактеризовано особливості прояву етнічної толерантності / інтолерантності, рівні розвитку етнічної ідентичності, взаємозв’язок етнічної толерантності з рівнем розвитку етнічної ідентичності особистості. Емпіричне дослідження передбачало визначення соціальної дистанції по відношенню до представника тієї чи іншої етнічної групи відповідно до соціальної ролі, яка є допустима у взаємодії для досліджуваних, визначення типу етнічної ідентичності опитуваних та виявлення психолінгвістичних маркерів прояву етнічної інтолерантності щодо представників етнічних спільнот, по відношенню до яких соціальна дистанція у міжособистісній взаємодії виявились найбільшою. Емпірично встановлено, що 48,9 % досліджуваних мають позитивну етнічну ідентичність, яка характеризується поєднанням позитивного ставлення до власного народу з позитивним ставленням до інших народів; у 30,2 % опитаних виявлено такий тип етнічної ідентичності, як етнічна індиферентність, що вказує на «розмиту», нечітку етнічну ідентичність, виражену в невизначеності етнічної приналежності, неактуальності етнічності. Для 20,9 % опитуваних властивий етнічний егоїзм, що може виражатися на вербальному рівні і може припускати напруженість і роздратування в спілкуванні з представниками інших етнічних груп або визнання за своїм народом права вирішувати проблеми за «чужий рахунок». Результати проведеного емпіричного дослідження засвідчили наявність етнічних упереджень та стереотипів серед студентської молоді щодо представників певних національностей, а саме наявність негативних, глибинних гетеростереотипів щодо росіян та негативних поверхневих стереотипів стосовно німців як представників інших етнічних груп, та позитивних, глибинних аутостереотипів щодо власної етнічної групи. Abstract. The article is focused on the theoretical and empirical study of psycholinguistic markers of students’ ethnic intolerance manifestation. The authors offer basic approaches to definitions of ethnic tolerance, ethnic identity, ethnic prejudices and ethnic stereotypes. The empirical study involved the revealing of social distance, social role, which determine the type of ethnic identity of respondents, and psycholinguistic markers of ethnic intolerance manifestation. It has been found out that i) 48.9 per sent of all respondents have positive ethnic identity, which is characterized by a combination of positive attitudes towards their own people as well as a positive attitude to other people; ii) 30.2 per cent of the respondents were identified as ethnically indifferent, i.e. with blurred ethnic identity, expressed in uncertainty of ethnicity; iii) 20.9 per cent of the respondents expressed verbally their ethnic intolerance. This fact can cause tension and irritation in communication with other ethnic groups or recognition of the rights of others. The results of the present empirical study has shown that the students had positive underlying autostereotypes towards own ethnic group. However, there were some ethnic prejudices as to Russians, surface negative stereotypes as to Germans as members of other ethnic groups.

Дослідження соціальних мереж: трансфер міждисциплінарності

2022-05-02T10:23:41Z

Назва: Дослідження соціальних мереж: трансфер міждисциплінарності Автори: Компанцева, Лариса Короткий огляд (реферат): Анотація. Мережецентричність (Net-Centricity) – значущий когнітивно-прагматичний маркер сучасних глобальних комунікацій, що зумовлює децентралізацію й прискорення циркуляції інформації, оперативність розробки та прийняття рішень; покращує проходження комунікативних потоків за рахунок створення розгалужених мереж, незалежно від їх географічній віддаленості. Соціальні мережі Інтернету – лише один із проявів мережецентричності сучасного світу. У ХХІ ст. на зміну постулатам класичної науки (простота, стабільність, детермінованість) прийшли постулати, зумовлені «нелінійним» мисленням (нерівноважність, нестабільність, незворотність). Це стало підґрунтям подальшого розвитку ідеї міждисциплінарності як полі-, мульті-, транс- (діяльність на перетині наук, що передбачає застосування методик і співвіднесення результатів кількох галузей наукового знання) та метапарадигмальності (створення всеохоплюючої, уніфікуючої доктрини, яка здатна замінити конфронтацію наукових напрямів їх синтезом). Дослідження соціальних мереж як систем, що самоорганізуються та впливають на концептуальні картини світу національних і світової спільноти, передбачає трансфер міждисциплінарності в систему наукового пошуку. Це сприяло виокремленню трьох напрямів дослідження соціальних мереж: аналітичний ресурс соціальних мереж, мережевий ландшафт Інтернету, мережеві спільноти. Базовим параметром соціальних мереж, що має вивчатися в міждисциплінарній парадигмі, визначають мобілізаційність – створення комунікацій, які викликають суспільний інтерес і потенційно можуть призвести до колективних дій у реальному просторі. Серед параметрів мобілізаційності визначено такі: іллокутивні установки відвідувачів соціальних мереж на інформування та спілкування; формування картини світу через систему фільтрів; принцип релевантності; посилення діалогічності; використання соціальних мереж у якості дослідницької платформи тощо. Мобілізаційність мережевих комунікацій зумовила глобальні виклики, вивчення яких можливе лише в міждисицплінарній парадигмі: утрата контролю над комунікативним простором, розмивання авторитету; революція стейкхолдерів; потенційна глобалізація локальних проблем і криз; протистояння на рівні концептів. Abstract. Net-Centricity is a meaningful cognitive-pragmatic marker of modern global communications; it stipulates for decentralisation and acceleration of information circulation as well as for agility of decision elaboration and decision-making; it also improves the passage of communicative flows by creating the branched networks regardless of their geographical distance. Web-based social networking is just one of the manifestations of the net-centricity of the modern world. In the 21st century the classical science’s postulates (simplicity, stability, determinancy) were replaced by postulates associated with "non-linear" thinking (disequilibrium, instability, irreversibility). This phenomenon became the basis for the further development of the idea of interdisciplinarity as a poli-, multi-, trans-paradigmality (an activity at the intersection of sciences that stipulates the use of methods and correlation of the results of several branches of scientific knowledge) as well as meta-paradigmality (creation of comprehensive, unifying doctrine capable to replace the research areas’ confrontation by their synthesis). Exploring social network as a self-organizing system capable to affect the conceptual world view of the national and international community, involves the transfer of interdisciplinarity into scientific research. This fact contributed to the determination of three areas of social networks research: analytical capacity of social networking, network landscape of the Internet, e-communities. Mobilization ability as a basic parameter of social networks, which should be studied within interdisciplinary paradigmб is regarded as an establishment of communications entailing public interest and potentially capable to foster collective actions in the real space. Some mobilization ability parameters are illocutionary settings for social networks` visitors to inform and to communicate; shaping the world view through the system of filters; the principle of relevance; strengthening the dialogue; use of social networks as a research platform and so on. Mobilization ability of network communications has led to global challenges. Their study is only possible within interdisciplinary paradigm: the loss of control over communicative space, blurring authority; revolution of stakeholders; potential globalization of local problems and crises; resistance at the concepts` level.

Self-selection at the candidate level of simultaneous interpreting

2022-05-02T10:27:43Z

Назва: Self-selection at the candidate level of simultaneous interpreting Автори: Kapranov, Oleksandr Короткий огляд (реферат): Abstract. This article aims at outlining the role of self-selection in the decision by the potential students of simultaneous interpreting, i.e. interpreter candidates, to apply for a university programme in simultaneous interpreting. The role of self-selection is investigated by means of a psycholinguistic experiment involving the potential students’ written reflections on the topic ‘Why I Chose to Apply for a University Programme in Simultaneous Interpreting’. The experiment is conducted with six interpreter candidates (further referred to as ‘participants’) who want to apply for university translation and interpreting programmes at Stockholm University (Sweden), Brussels Free University (Belgium) and University of Seville (Spain) respectively. The study’s specific objective is to identify main categories involved in the participants’ self-selection of the university programme in simultaneous interpreting. The participants are instructed to write a 500 words essay on the topic ‘Why I Chose to Apply for a University Programme in Simultaneous Interpreting’. The corpus of the participants’ essays is subsequently tagged in computer program CLAN in order to facilitate the identification of the self-selection categories. Data analysis reveals that the most frequent categories involved in self-selection are ‘Interest’, ‘Communication with other people’, ‘Another identity’, ‘Novelty’ and ‘Interpreting as a natural choice’ respectively.

Мовленнєва діяльність як складова частина предмета психолінгвістики

2022-05-02T10:30:23Z

Назва: Мовленнєва діяльність як складова частина предмета психолінгвістики Автори: Калмикова, Лариса Короткий огляд (реферат): Анотація. У статті розглянуто питання становлення в психології та психолінгвістиці феномену мовленнєвої діяльності, динаміки змін у його визначенні й специфікації; подано результати порівняльного аналізу розвитку психолінгвістики та її категоріального апарату в зарубіжній і східноєвропейській (вітчизняній) науці, методологічні розбіжності й спільні позиції. Значну увагу в статті приділено витокам теорії мовленнєвої діяльності, яка пізніше еволюціонувала в психолінгвістику, де й виокремилась одна зі її складових частин предмета дослідження – мовленнєва діяльність; визначенню предмета психолінгвістики як співвідношення особистості зі структурою та функціями мовленнєвої діяльності, з одного боку, та мовою як головною утворювальною характеристикою образу світу людини – з іншого; розвитку психолінгвістики, яка органічно увійшла в систему психологічних наук про породження, функціонування й будову психічного відображення реальності, що опосередковує життя індивідів; змінам, що відбулися в категоріальному апараті цієї науки: мовленнєва діяльність і мова почали розглядатися як складники, які беруть участь у формуванні та функціонуванні психічного відображення, а також у процесі опосередкування ним життєдіяльності людей; висвітленню співвідношення мовленнєвої активності й мовленнєвої діяльності, виокремленню істотних ознак, які характеризують її як найвищий ступінь мовленнєвої активності; позиції більшості психологів і лінгвістів, які виокремлюють такі основні ознаки мовленнєвої діяльності, як наявність збуджувально-мотиваційної частини (потреба, мотив, мета), предмета діяльності, відповідність предмета діяльності її мотиву, наявність продукту й результату діяльності, спланованість, структурність, цілеспрямованість; виділенню основних категорій мовленнєвої діяльності через такі її характеристики, як суб’єктність діяльності, структурна організація, предметність, механізми, єдність внутрішнього та зовнішнього планів, єдність смислового змісту й форми; представлення мовленнєвої діяльності як самостійної діяльності з особливим мовленнєвим мотивом, а саме смислоформулюванням і смислоформуванням. Abstract. The article deals with the problem of formation in psychology and psycholinguistics of the phenomenon of speech activity, dynamic changes in its definition and specification. The results of comparative analysis of psycholinguistics and its categorical apparatus development in foreign and Eastern European (domestic) science has been given. Much attention in this article is paid to theoretical sources of speech activity, which later evolved into psycholinguistics, where speech activity as one of its research object was singled out. Speech activity and language are viewed as components involved in formation and operation of mental reflection, as well as in mediating of human activity by this reflection;. Among other items psycholinguistics traditionally focuses on are individual emotional and motivational components (needs, motives, goals), ctivity, correspondence of the object of activity to its motive, availability of product and result of this activity, planning, structuring, aiming, etc. Speech activity is treated as an independent activity with a specific speech motive, in particular, sense formulation and sense formation.